3 місяці оборони Маріуполя, 4 місяці полону: неймовірна історія кохання в умовах повномасштабної війни (ВІДЕО)

Оля згадує часи, коли звістку від коханого отримувала лише інколи. За декілька днів до початку повномасштабного вторгнення до свого Миколи дівчина приїхала у Маріуполь. Та ще тоді сподівались, що ніякого вторгнення не буде.

Це була остання зустріч до початку повномасштабної війни. Микола з 18-ти років служить у полку Азов, тож вже за кілька днів від цієї зустрічі опинився у самому пеклі – Маріуполі та згодом на Азовсталі.

Та одного дня від дзвінка у дівчини пішла земля з-під ніг.

Далі – полон. Новина про вихід хлопців з Азовсталі здивувала Олю, та Микола запевнив кохану: не можна втрачати віри. З того часу зв’язок між ними обірвався. Та увесь цей час окрім просто надії дівчина намагалась зробити усе, аби про захисників Маріуполя в жодному разі не забули.

Впродовж усього часу дівчина продовжувала писати коханому, хоча навіть не знала де він та чи живий взагалі. Один вечір, гуляючи у парку, в якому пара вперше зустрілась, став символічним.

З того часу пішов відлік. Та вже зовсім скоро настало 29 липня – день теракту в Оленівці.

У списках Миколи не було, тож віра не втрачалася. Дівчина вирішила створювати благодійні футболки, зображаючи на них портрети загиблих воїнів та різні арти. А також розпочала малювати їхню спільну історію з коханим. І вірила, як тільки вона буде завершена, Микола повернеться до неї. Так минуло 4 місяці. І в момент роздався телефонний дзвінок.

Це був вечір 21-го вересня. Наступного дня зранку вони вже були разом. Після 3-х місяців оборони Маріуполя, після 4-х місяців полону. Нарешті разом. З того моменту ні на день не розлучалися. Та навіть виконали свою мрію – разом подорожували.

Окрім того пара реалізувала те, про що мріяли ще до війни. Зараз вони продають худі та патчі, на яких зображені малюнки Олі. Звичайно ж, тематичні. Та зараз дівчина мріє про одне – знову побачити коханого.

2 роки стосунків, рік на відстані, рік за час повномасштабної війни. І зараз вона знову їх розділила. Та попри все пара залишається сильною та вірить, Перемога обов’язково буде. А головним завданням зараз залишається говорити про хлопців, що досі у полоні, та пам’ятати тих, хто віддав своє життя.