Історія одного захисника: пекельне літо, полонені, мотивація та віра у перемогу (ВІДЕО)
Це було найпекельніше літо у житті Сергія – військовослужбовця Збройних Сил України з позивним «Морячок». Ще у 2014-му році чоловік став на захист країни, та вже у 2022-му широкомасштабна війна застала його на цивільній посаді. Однак від неї дуже швидко відмовився.
Вже приблизно за 2 тижні з речами був у військкоматі та за 2 дні відправлений на передову.
І те літо Сергій називає найважчим у своєму житті. Адже знаходитися там було дуже небезпечно.
Майже кожен день Сергій вважав своїм «другим днем народження». Інтенсивність бойових дій була настільки великою, що по декілька разів доводилось прощатися із життям. У такі моменти дуже хотілося почути підтримку рідних, заради бодай одного слова ладні були на все.
Бої тривали по 8 години, щодня окупанти намагались здійснювати щонайменше 2 штурми. Та навіть в таких умовах хлопці творили героїчні речі. Під обстрілами, ризикуючи власним життям, рятували поранених побратимів. Та Сергій зізнається, для такої роботи у них було все.
Якщо 2 місяці поспіль їсти один сухпай, зізнається військовий, то радієш найменшій цукерці. І в такі випадки на допомогу також приходили волонтери. А наші захисники навіть власною їжею ділились із місцевими.
А також допомагали з евакуацією. Інколи, говорить Сергій, спати вдавалось лише по 2 години. Однак намагались підбадьорювати один одного. Найкраще і з цим допомагали розмови.
Бували й дні, коли хлопців радували так звані «трофеї». А саме ворожі танки та зброя, які з часом починали працювати на боці ЗСУ. Бували і живі «трофеї» — російські полонені.
На питання «Звідки у таких умовах брали сили?» Сергій відповідає, що неодноразово й сам над цим думав.
Керувала мотивація, адже ми на своїй землі. Після отриманого поранення наприкінці літа Сергій повернувся додому. Зараз мріє знову стояти пліч-о-пліч із хлопцями, та поки не дозволяють, має завдання на місці. Переживши усі жахіття війни Герой говорить, буває дуже важко та страшно, однак подолати України нікому не вдасться, тож перемога обов’язково буде за нами.