Історії тих, хто пішов на війну добровольцем і не повернувся (ВІДЕО)
За роки війни полічити кількість тих, хто за покликом серця вступив до лав Збройних Сил тяжко. У перший день повномасштабного вторгнення пройти поблизу військкоматів було неможливо, шалені черги стояли там і вдень, і вночі. День добровольця заснували в 2017 році. І от уже шостий рік поспіль держава вшановує мужність та героїзм воїнів, що зголосилися стати на захист української незалежності.
Поруч із меморіальним знаком жінки зі сльозами на очах. Вони – матері добровольців, які поклали своє життя за вільну Україну. Часто своїх рідних чоловіки не попереджали про намір йти на війну.
«Я його тримала 14-й рік, казала працюєш працюй, будеш донатити, а він рвався. Потім втік, нічого мені не сказав, поставив перед фактом. Він мені сказав, що пішов по повістці, а коли я запитала у його друзів, вони сказали, що вони так вирішили. Тобто, вони домовилися зарання і пішли втрьох», — розповідає мама Героя Олексія Золіна Олена Золіна.
Олексій загинув від кулі російського снайпера у 35 років, тоді доньці Героя було усього 4.
«Через тиждень, навіть менше, 19-го березня будуть роковини, три роки як він загинув. П’ять з половиною років він воював. Воював у 95-й бригаді, потім у 30-й бригаді, і в 30-й бригаді він загинув», — каже мама Героя Олексія Золіна Олена Золіна.
Із портретом у руках сьогодні тут і Галина. Свого сина жінка поховала у квітні 2022-го року. 24-річний Максим Маринюк загинув обороняючи Харківщину, до лав 95-ї Десантно-штурмової бригади хлопець добровольцем записався у перші дні повномасштабного вторгнення. Сьогодні у Максима мало б бути день народження.
«Пішов захищати Україну і все. Сказав іду мама захищати. Пішов на початку війни, скоро буде рік. Сьогодні у нього день народження, загинув коли йому було 24», — каже мама Героя Максима Маринюка Галина Маринюк.
Востаннє голос сина жінка почула за кілька днів до його загибелі.
Добровольці – не професійні військові, це хлопці, які усьому вчилися на полігоні та у боях, а от у мирному житті були різносторонніми людьми, працювали на мирних професіях.
Пані Олена каже, чужих синів – не буває й закликає усіх українців вшановувати пам’ять тих, хто поклав своє життя за мирне небо під синьо-жовтим прапором.