Річниця звільнення області від окупантів: як жила Овруцька громада (ВІДЕО)

Овруччина – одна з найбільш постраждалих громад на Житомирщині. Впродовж перших двох місяців повномасштабної війни по території було здійснено більше 70-ти бомбардувань. І розпочали з першої ж ночі.

«У перший день із 3-х до 4-х ранку фактично пролунали перші авіаудари. Село Виступовичі, село Радчиці», — говорить Овруцький міський голова Іван Коруд.

Ситуація потребувала оперативних рішень та дій. В першу чергу постало питання безпеки населення та території громади. Для цього було організовано евакуацію, а також почали проводити оборонні заходи. Близько 10ї години ранку з’явилась інформація, що за декілька кілометрів від Овруча, на радчанське перехрестя, вже зайшли російські війська. Перевірити дані голова вирушив особисто.

«Ворог здійснював постріли по нас. Тоді, коли безпосередньо я, Гришковець Володимир Миколайович, Бащинський Володимир Іванович, Чорний Олексій Миколайович виїхали, щоб обстежити дану дорогу. Ми зрозуміли, що ворог знаходиться на перехресті. Відразу здійснювали завали з дерев, залучили 4 одиниці комунальної техніки, здійснювали перекопи дороги», — сказав Овруцький міський голова Іван Коруд.

Разом із лісівниками, комунальниками, правоохоронцями та військовими вдалось перекрити 44 дороги, яким могли просунитися окупанти. Таким чином вдалось не пропустити ворога до громади. Однак навіть через відстань росіяни змогли завдати великої шкоди Овруччині. Найстрашнішою виявилась ніч з 6 на 7 березня.

«На вулиці Святої Покрови ворогом було скинуто 3 авіабомби після 2-ї години ночі. Після 21-ї години наніс більше 10-ти авіаударів на цьому місці, де ми зараз знаходимося, на квадратному кілометрі. Це більше 10 авіаударів! У нас загинула сім’я Можаровських. Було пряме влучання. Ми зараз знаходимося біля Центру зайнятості, де теж було влучення», — розповідає Овруцький міський голова Іван Коруд.

Ворог намагався знищити об’єкти критичної інфраструктури, залишити громаду без світла та тепла. В таких умовах, під обстрілами працював хлібзавод, не зупинивши виробництво ні на день за час повномасштабного вторгнення.

«Ми працювали 24-го числа. Пекли хліб, працювали подобово, щоб забезпечити людей хлібом. Ми тоді про страх не думали, ми думали як напекти хліба», — говорить майстер Овруцького хлібзаводу Тетяна.

Зранку завод вже забезпечив полиці не лише своєї громади, але й сусідніх. Серед населення за весь рік широкомасштабної війни не було дефіциту.

«Ми старалися, у нас усього вистачало. Старались усіх людей забезпечити хлібом. У нас ніхто не скаржився. У нас у всіх магазинах хліб був, і в районі», — сказала майстер Овруцького хлібзаводу Тетяна.

Результатам громади голова завдячує людям, які об’єдналися як ніколи.

«Щоб ви розуміли, я без громади ніхто. І разом з громадою, підприємствами, установами, організаціями, мирним населенням ми в перші дні війни практично забезпечили всі оборонні заходи для військових, створили інженерні комунікації. Вони все роблять, щоб захистити свій рідний край», — зазначає Овруцький міський голова Іван Коруд.

Зараз Овруччина завдяки спільним зусиллям різних гілок влади стала прикладом не лише мужності, а й відбудови. Саме тут будується перший об’єкт відновлення в Україні за кошти іноземної держави. І це дитячий садочок, котрий фінансує Естонія.

«За моєю спиною новий дитячий садок, який будується з нуля. Уряд Естонії повністю його фінансує. Уряд Естонії самостійно проводи тендер, і практично за 3 млн євро цей проєкт реалізовується. І вже 1-го червня в Міжнародний день захисту дітей цей дитсадок планується до відкриття. Тобто за 10 місяців з моменту закладання капсули на початку серпня 2022го року Міністром закордонних справ Естонії. Ось сьогодні ви бачите результат. І це один з прикладів того, як сьогодні відновлюється, відбудовується Україна», — говорить Народний депутат України Арсеній Пушкаренко.

За час війни з росією громада втратила понад 60 своїх кращих синів. Зараз, маючи кордон з білорусією, Овруччина не припиняє оборонні заходи. Та разом з цим продовжує жити і вірити у майбутнє. Адже життя завжди переможе.