У Житомирі відбулась регіональна конференція «Безбар’єрна Україна» (ВІДЕО)

Андрій Забігайло – колишній військовий-доброволець. До 2014-го року чоловік жив активним життям, займався спортом та планував своє майбутнє. Та розпочата росією війна внесла свої корективи. В одному з боїв він втратив ногу.

«Я не сприймав себе як людину з інвалідністю. Я втратив ногу в 26 років. Я любив спорт, я займався волейболом, футболом, баскетболом, танцями колись займався. Мені було дуже важко прийняти себе, що я тепер без ноги», — говорить військовий Андрій Забігайло.

Повернувшись до мирного життя, на Андрія чекало чимало бар’єрів. Як фізичних, так і ментальних. Подекуди доводилось на милицях підніматися на 6 поверх, а інколи пояснювати іншим, що навіть без ноги – він також людина. Та чоловіку вдалось пройти через усі складнощі.

Досвід Андрія – надихаючий. Та зараз з такими проблемами ресоціалізації стикаються усі військові. А також і цивільні, адже сучасне суспільство має чимало бар’єрів.

«Звісно, що за час війни дуже посилися в нас бар’єри, і фізичні, і психічні. Люди стикаються під час війни з багатьма такими бар’єрами. І це не стосується тільки людей з інвалідністю. Це стосується і людей, і жінок, і всіх соціально незахищених верств населення, і кожного з нас. Бо якщо будувати будинок чи якийсь громадський простір без урахування таких питань, як це повністю рівний майданчик чи для кріслоколісних людей. Має бути всім зручно», — каже лідерка «Зе!Жінки» Житомирщини Ірина Гладка.

Останні роки в Україні активно впроваджується політика безбар’єрності. Зараз по всій країні за ініціативи Олени Зеленської проходять тематичні конференції. У Житомирі така відбулась 27 квітня. На ній було представлено обласну Декларацію про підтримку Національної стратегії із створення безбар’єрного простору в Україні до 2030-го року.

«Ми розуміємо, що всі групи населення заслуговують на рівний та безперешкодний доступ до будівель і транспорту, до зв’язку та державних послуг, до спорту і реабілітації, до освіти та роботи на підтримку української економіки, до продовження життя без дискримінації за будь-якою ознакою. Підтримуючи стратегію, ми плануємо зробити видимою проблему мільйонів громадян, які стикаються з ними щодня, та залучити місцеві ресурси до їхнього вирішення», — говорить начальник Житомирської ОВА Віталій Бунечко.

Метою безбар’єрності – є людина, вона є у центрі уваги та центрі комунікації, зазначають організатори. Ми всі різні, але всім має бути однаково зручно у суспільстві. Та в першу чергу ми ж самі і створюємо перешкоди як собі, так і іншим.

«Важлива задача цього форуму – щоб ми почали помічати ці речі. Всі ці речі створюємо ми самі. Тому що в один момент ми в ролі тої мами з коляскою, а в інший момент ми в ролі того роботодавця, який каже: «Та ні, мені такий робітник не потрібен. Дуже важливо, щоб ми почали замислюватися про це та почали помічати», — повідомила Народна депутатка України Тетяна Циба.

За ідеєю, безбар’єрність має стати новою суспільною нормою в Україні. Такі зміни неможливі без змін у комунікації. Аби спілкуватися однією мовою за ініціативи Першої Леді було створено «Довідник безбар’єрності». Його ж презентували під час конференції.

««Довідник безбар’єрності», який має усі шрифти Брайля і який буде в єдиному екземплярі, в нашій Житомирській області зберігатися в бібліотеці Ольжича», — каже лідерка «Зе!Жінки» Житомирщини Ірина Гладка.

Та безбар’єрним має бути не тільки суспільство, а й інфраструктура. На Житомирщині вже активно встановлюють пандуси та спеціальні підйомники для людей на інвалідних візках. А також відбудова області після ворожих атак триває з урахуванням усіх необхідних норм.

«Той самий дитячий садок в Овручі, який будується, він абсолютно за новими сучасними технологіями, де врахована вся доступність, вся безбар’єрність. І не тільки, щоб людина могла потрапити в будівлю. А й взагалі простір, який організований, і навколо, де та ж сама дитина вільно буде себе почувати. І важливо, щоб все змінювалось і фізично, і ментально. Тому колектив нового дитячого садочку поїхав в Естонію, їм показували, впроваджували, що таке дійсно приклад безбар’єрності і доступності», — розповідає Народний депутат України Арсеній Пушкаренко.

Зараз безбар’єрність в Україні більше асоціюється з іноземними країнами та партнерами. Однак має стати частиною української народності. Щодня травмуються наші захисники, мирні жителі, які неодмінно зіштовхнуться з різними бар’єрами. Тож основне завдання створити таке суспільство, де кожен мав би рівні права й можливості для повноцінного життя.