Позивний танкового екіпажу «Пугач»: бійці 95-ої бригади розповідають про бойові будні
«Бо ми як виїжджаємо на чергування, то всі орки «пугаються» та розбігаються», – сміються танкісти 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Про це повідомляє служба зв'язків з громадськістю 95-ї окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗС України.
Три чоловіки перевіряють виправність свого танку. Вони пояснюють, що після кожного виїзду обов’язково обслуговують техніку, щоб вона служила на «відмінно».
«Наприклад, може десь коли їхали швидко, збили десь деревом елемент захисту, то треба новой поставити. А так танк то така махина, що дерево переїде і не помітиш, – говорить водій-механік Руслан. – Якось назад здавали в лісі, то тільки вже коли п’яте дерево завалили та почали по них підійматися, відчув, що щось заважає руху. Тому танк то дуже серйозна машина».
Руслан до повномасштабного вторгнення росіян працював трактористом. Каже, що це йому допомогло швидше навчитися відчувати габарити танка та вправно маневрувати під час бою.
Танкісти постійно в очікуванні наказу про виїзд на фронт, тому завжди напоготові в будь-який момент застрибнути в танк і поїхати знищувати ворогів.
«Що тільки не знищували за цей рік! І танки були, і БМП, і вантажівки, різна техніка, позиції з росіянами не раз «зачищали». Он було знищили мінометний розрахунок – вдалось під’їхати, поцілити й втекти швидко. Вже на наступний день заїжджали на чергування, то піхота зупиняла, щоб подякувати. Бо після знищених ворожих мінометів їм стало трохи легше просунутися вперед», – говорить командир екіпажу Віталій.
А загалом ніхто з команди не знає кількість зниженої техніки. Кажуть, інтенсивність інколи така буває, що не до цього – виїхав, відстріляв, повернувся, щоб зарядитися, і знову на позицію чекати команди.
«Найкраща робота у мене – я навідник і відправляю одним пострілом купу орків на той світ. Драйв? Та ні, вже на автоматі знищую їх, а драйв то, коли вони по нас намагаються поцілити. Але наш механік може швидко нас вивезти з будь-якої точки. Тож ми до самої Перемоги будемо кошмарити росіян!», – говорить Сергій.
«То все робочі моменти, – махнувши рукою, говорить командир екіпажу. – Бути довго далеко від рідних, ось найважче. А все решта можна пережити, бо ми тут за своїх близьких б’ємося».