Пам’яті Василя Овсієнка: нардеп ініціює створення музею у рідній хаті дисидента (ВІДЕО)
«Він вів за собою. Він віддав своє життя за незалежність, волю України. Він навіть пожертвував особистим життям, не маючи ні дружини, ні дітей», — говорить історик, директор Ставецької гімназії Орест Максимів.
Так українського громадського діяча, дисидента Василя Овсієнка згадує історик, його земляк Орест Максимів. 19 липня на 75-му році життя після тривалої хвороби зупинилось серце політв'язня радянських концтаборів. Він пробув у тюрмах та у засланні загалом майже 14 років, був співкамерником Василя Стуса.
«Пан Василь Овсієнко унікальний тим, що він зміг запам’ятати десятки віршів Василя Стуса, які були написані ним в останній рік його життя в таборі. Він пам’ятав останні дні, години його життя. Він дуже багато зробив, щоб зберегти творчість і пам’ять і про Василя Стуса», — сказав Народний депутат України, фракція «Слуга Народу» Арсеній Пушкаренко.
Народний депутат Арсеній Пушкаренко особисто добре знав Василя Овсієнка. Розповідає, разом вони докладали максимум зусиль, аби популяризувати героїчні сторінки в історії України та постатей, які за цим стоять. Спільно навіть видали книгу «Біля витоків Незалежності».
«Ця книга про 20 видатних особистостей 20-го століття, які своїм життям, як Василь Овсієнко, своїм життям виборювали Незалежність. Як відомі особистості, як В’ячеслав Чорновіл, або Анатолій Солов’яненко, Василь Стус. Так і маловідомі, як Данило Шумук, який відсидів 40 років таборів», — каже Народний депутат України, фракція «Слуга Народу» Арсеній Пушкаренко.
Історики кажуть, справою свого життя Василь Овсієнко вважав збирання інформації про політв'язнів, які зазнали репресій радянського режиму. І висвітлення та поширення правди про тогочасний устрій. Своїм головним багатством Василь Овсієнко вважав книги.
«Він завжди, коли приїжджав у рідне село, сходив із автобусу, так тоді називався громадський транспорт, і заходив у рідну школу. У школу він завжди приносив книги. Він говорив: це моє багатство, я не можу вам дати коштів, я не можу вам дати майна, це моє духовне багатство», — розповідає історик, директор Ставецької гімназії Орест Максимів.
Вшанувати пам'ять дисидента та політв’язня на Житомирщину приїхав і Надзвичайний і Повноважний Посол Естонії в Україні. Каймо Кууск говорить, важливо пам’ятати таких людей та вписувати їх в історію, аби наступні покоління розуміли, як важко дається незалежне небо над Батьківщиною.
«Це дуже важливо, тому що вони боролися проти окупації, вони допомагали зберегти пам’ять про рух спротиву проти комуністів. На них тиснули усе їхнє життя. Ми маємо схожі ситуації, схожий досвід у Естонії. Країна була незалежною з 1918 року по 1939, потім ми втратили це. Але дисиденти боролися проти окупації, щоб повернути нам незалежність. Це дуже схоже на дисидентів України, тому що латвійські, естонські, українські дисиденти об’єднувались, щоб боротися проти радянської влади», — говорить Надзвичайний і Повноважний Посол Естонії в Україні Каймо Кууск.
Василь Васильович Овсієнко народився 8 квітня 1949-го року у селі Ставки Радомишльського району. В пам’ять про борця за свободу і незалежність України народний депутат Арсеній Пушкаренко ініціює створення музею у рідній хаті Василя Овсієнка.
«Ми сьогодні з місцевою владою, я впевнений, це підтримає обласна влада, ініціюємо створення меморіального музею його імені, музею історії дисидентства. Я особисто буду опікуватися цим питанням, для мене це особисте, бо ми з Василем Овсієнко багато зробили для історичної пам’яті, для популяризації дисидентського руху свого часу. І, звичайно, це важливо сьогодні в історичному контексті, щоб не тільки про його особистість, а й про дисидентський рух ми пам’ятали, ми зберегли цю пам’ять, щоб те, що він збирав, що він множив, що розповсюджував, збереглося», — каже Народний депутат України, фракція «Слуга Народу» Арсеній Пушкаренко.
І хоча Василь Овсієнко боровся не зі зброєю в руках, а словом, саме завдяки таким людям Україна стала вільною, і гідно продовжує боронити це звання і зараз.