Благодійники зробили ремонт у будинку родини з 8 дітьми, батьки яких підірвались на міні (ВІДЕО)
Село Копище Олевського району розташоване майже на кордоні з Білоруссю. Тут проживає родина Дубровець. 7 грудня 2022го року їхнє життя змінилося назавжди. Подружжя Марія та Петро підірвались на міні.
«Ми знаходимось в родині, яка постраждала, хоч і потенційно, але від агресії російської федерації. Батьки загинули, підірвавшись на міні. В нас 8 дітей залишились сиротами», — каже Олевський міський голова Сергій Лисицький.
Наймолодшій дівчинці було лише 2 місяці, коли загинули батьки. Зараз – їй 9 місяців. Найстаршому хлопчику – 14. Опікуном дітей став рідний дядько, боєць «Азову». А також усю свою турботу та любов малечі віддають бабуся та дідусь.
«Стараємось побільше розважити, щоб не впали в депресію, у відчай. Хоча це нелегко дається. Часто згадують, дуже часто, переживають. «Тато так говорив, тато так розказував». Стараються підтримувати татові традиції, яких він їх навчав», — говорять дідусь та бабуся Юрій та Наталія.
Їхній син Петро, розповідають дідусь та бабуся, мріяв, аби його родина жила у великому будинку. Та закінчити ремонт другого поверху не встиг. Дізнавшись про таку потребу, допомогти родині вирішили благодійники.
«Ми неодноразово перебували у цьому приміщенні, проводили обстеження. Спільно з Благодійним фондом BGV, а також Пержанською рудною компанією було проведено ремонт другого поверху, який на той момент був просто горищем», — сказав Олевський міський голова Сергій Лисицький.
Було зроблено 5 повноцінних кімнат, які оздобили, провели світло та електроенергію, з нуля побудували сходи. Роботи виконали за 2 місяці. Навіть обладнали власну котельню, аби в будинку завжди було тепло. А сама малеча вже розібрала кімнати та розпланувала інтер’єр.
«Я хочу, щоб тут була парта, тут була кутова шафа, а там ліжко», — зазначає Юрій.
А ось одну з найбільших кімнат собі забронювали дівчатка, бо ж планують жити в ній разом.
«Ми хочемо тут поставить велике ліжко на двох, а тут буде наша шафа, а тут буде парта для навчання», — каже Соломія.
Дідусь та бабуся кажуть, діти дуже чекали та мріяли про свої кімнати. Тож зараз дуже задоволені і помітно, що їм подобається. Та мрія у малечі все одно залишається незмінною.
«Одного разу запитали «Дітки, а що б ви хотіли?» жіночка одна. Вона думала, що скажуть якусь машинку чи щось таке, а вони сказали: «Хотіли, щоб тато з мамою прийшли»», — говорить дідусь Юрій.
Міський голова каже, проблеми родини тримають на контролі, а також багато допомагають небайдужі. Тож сім’я Дубровець говорить, відчувають всебічну підтримку і вдячні усім, хто підставляє плече допомоги.