«Ніколи не скажу: я врятував пораненого. Я допоміг йому вистояти...», – Олег Шубін, військовий хірург з позивним «Шаман» розповідає про роботу, фронт та врятовані життя
«...Поступає близько тридцяти поранених різного ступеня важкості. А нас – тільки два лікаря у підрозділі. Пам’ятаю молодого хлопчину, у нього поранення в грудну клітку, на грудній клітці – бандаж, оклюзійна пов’язка. Ми починаємо садити його в машину, а він втрачає свідомість: у нього падає тиск. У польових умовах швидко ставлю йому дренаж Бюлау – фіксую дренажну трубку в грудну клітку, щоб виходило повітря…. На щастя, хлопець доїхав нормально до наступного етапу медичної допомоги. Він вижив. Все добре». Цю історію згадує військовий хірург Олег Шубін. На рівні із солдатами наші медики прийняли важкі бої. У польових умовах, в реанімобілі, бліндажі борються вони за життя наших захисників. Про це повідомляє Житомирська міська рада.
З перших днів...
Олег Шубін – один із тих, хто зустрів російську агресію із перших днів. У 2014 році був призваний за мобілізацією у 95 ОДШБр. Служив у медичній роті до березня 2015-го, коли згідно з указом про демобілізацію був звільнений в запас. З повномасштабним – призваний у 95-ту, а через місяць переведений до 46-ої ОАеМБр.
Зараз військовий хірург проходить реабілітацію після бойового поранення, яке отримав на фронті у серпні минулого року. Але в лікарні він не лікується, а працює.
«Тільки тиждень, як я вийшов на роботу. Через обмеження у русі доводиться пристосовуватися до нових умов. Тому трохи незвично і не так, як раніше, – ділиться першими робочими буднями. – Але ж ніде не написано, що лікар має оперувати стоячи».
Попри його оптимістичний настрій, видно, що наслідки травми не дають спокою: через травмовану ногу кульгає та ходить з милицями, має багато осколків у тілі.
29 серпня 2022 року...
29 серпня 2022 року на Херсонщині медична рота потрапила під ворожий артилерійський обстріл. Олег Шубін отримав бойове травмування.
«Вогнепальне осколкове поранення стегнової кістки з переломом та пошкодженням судинно-нервового пучка. Відсутні частина м’яза на гомілці та суглоб на стопі, перелом кісток передпліччя з пошкодженням та контузією променевого нерва та осколки в тазу, спині…», – неохоче, але все ж погоджується розповісти про свою травму лікар.
«Ми виконували одне із бойових завдань. Потрібно було забрати поранених. На переправі наша медична автівка застряла. Нас було п’ятеро, – згадує. – З екіпажу, окрім мене, поранило ще двох медиків. Один отримав важке поранення кінцівки, другий – бойові травми обох кінцівок».
З пораненням Шубіна евакуювали до Одеси: спочатку – військовий шпиталь, потому – санаторій.
Полюють на медиків...
Женевські конвенції та міжнародне гуманітарне право забороняють напад на медичний персонал під час війни та збройного конфлікту. Та про здоровий глузд рашистів годі й говорити: вони полюють на медиків і обстрілюють санітарний транспорт, щоб не дати можливості врятувати наших бійців. Ще з 2014 року, каже лікар, зрозуміли, що великі червоні хрести на автівках – це найперша мішень для ворога.
«А якщо на Вашому операційному столі буде окупант, він для вас хто – пацієнт чи ворог?», – запитуємо у Шубіна.
«Він пацієнт, бо я – лікар», – не задумуючись, відповідає. Але потім додає: "Після того, як я надам медичну допомогу, такий пацієнт одразу стане ворогом".
"… на під'їзді водій показує 4 пальці, що означає – четверо поранених"
Польовий шпиталь і білі халати – це не про медиків, які працюють у десантно-штурмових військах. Бригада постійно переміщується, і не завжди є можливості та умови осісти та розгорнути військово-польовий госпіталь.
"Виконуємо бойове завдання на півдні. Наша "точка" – між лікарнею і "нулем". Тут наступний етап евакуації поранених. Броньований транспорт підвозить бійців, віддає та повертається на "нуль". Броня швидко підлітає, на під'їзді водій показує 4 пальці, що означає – четверо поранених".
Бійці поступали з різними травмами. Більшість – з мінно-вибуховими пораненнями від артилерійських обстрілів та вибухів мін.
" ... голосове повідомлення в лікарський чат – там знають: веземо когось важкого"
«Ми забираємо поранених, надаємо їм першу медичну допомогу. Все дуже швидко. Часу мало – максимум 15 хвилин. Недалеко від стабілізаційного пункту – передова хірургічна група на базі лікарні. Вже дорогою кидаємо голосове повідомлення в лікарський чат. Там знають: веземо когось «важкого». Важких поранених намагаємося стабілізувати вже дорогою: коли складна ситуація, на хвилини йде рахунок».
"... коли не знаєш, чи доїде поранений... Це – найболючіше "
Він пам'ятає поранених, їхні понівечені тіла та важкі травми. Найболючіше, каже, – дивитися на бійця і розуміти, що пошкоджені життєво важливі органи, магістральні артерії.
"Ти накладаєш джгути і надаєш допомогу, але не знаєш, чи доїде пацієнт, бо неможливо спрогнозувати його стан після надання медичної допомоги. Це – найважче".
"...А пам'ятаєш пораненого? З ним все нормально..."
Каже, від слів побратимів: «А пам’ятаєш того пораненого…? З ним все нормально» та від випадкових зустрічей з бійцями, яким надавав допомогу, – отримує набагато більше, ніж внутрішнє моральне задоволення. "Це відчуття того, що ти все зробив правильно", – говорить Шубін.
"Та я ніколи не скажу: я врятував пораненого. Скажу так: я допоміг йому вистояти й ... з найменшими втратами доїхати до наступного етапу евакуації...
Медицина – це командна робота, і якщо кожна ланка працює правильно і професійно, тоді у пораненого більше шансів...".
Заслужений лікар України
Місяць тому президент Зеленський присвоїв Олегу Шубіну звання «Заслужений лікар України». У липні йому також вручили знак народної пошани «Хрест громадських заслуг». Має й інші нагороди – «Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня», нагрудний знак «За військову доблесність» та Почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних сил України «Сталевий хрест».
Навіть позивний "Шаман" підтверджує його здібності до зцілення...
