У Житомирі до Дня усиновлення відбулася артмайстерня – для батьків - вихователів та прийомних батьків (ФОТО)
«Повертайтесь живими та неушкодженими. Ми вас любимо і молимось за вас!», «Якнайшвидшого повернення додому з Перемогою!». На пелюстках квітки – побажання захисникам від людей великих сердець – прийомних батьків та батьків-вихователів. До Дня усиновлення Житомирський міський центр соціальних служб міської ради влаштував артмайстерню та привітав тих, хто відчинив для дітей двері своїх домівок. Про це повідомляє пресслужба Житомирської міської ради.
Подружжя Сичових родинним теплом огорнули восьмеро дітей. У них – ДБСТ.
«Найменшому – 11. Найстарша в нас Ксюша та ще двоє хлопців, яким по 18 років....», – ділиться мама-вихователька. Поруч – 17-річна Ксенія, яка відносно нещодавно стала частинкою родини Сичових – після того, як російська бомба влучила у військову частину в Житомирі та вбила її тата: він був військовим. З того часу у дівчинки – інше життя.
Ксенія чітко пам'ятає день, коли вперше прийшла у нову родину, – 18 березня 2022 рік, був ранок...
З братиками та сестричками, каже, поладила одразу. Та найперше, згадує, запам'ятала знайомство саме з мамою.
Через пів року дівчинка поділилася з батьками-вихователями своїм бажанням: вона хоче, щоб її удочерили, і бажання донечки вони виконали.
«Для неї це було важливо, і у нас не було жодної причини їй відмовити», – говорить мама.
Олена та Володимир за професією вчителі. Кажуть, давно мріяли створити сімейний затишок для дітей, які з різних причин його втратили.
«14 лютого 2020 року, у день народження мого чоловіка, нам запропонували створити ДБСТ», – згадує пані Олена. У серпні родина Сичових вже поповнилася дитячим сміхом.
Вони разом із дітьми малюють, люблять подорожувати та спілкуватися, коли збираються за спільним столом.
«За це літо у нас було 6 таборів у дітей», – тішиться мама-вихователька. Та коли родині запропонували евакуюватися на початку війни, вони відмовилися: «Ми з дітьми хотіли лишитися вдома, хоча нам пропонували різні варіанти. Живемо повсякденним життям, дружимо з нашими сусідами (ред. – про ДБСТ родини Годован ), переживаємо з ними разом і віримо в Перемогу!».
