У 12 ліцеї Житомира у 600-й день війни хвилиною мовчання вшанували Героїв (ВІДЕО)
Жовто-блакитний стяг – це про свободу. Так говорить 10-тикласник Андрій, коли дивиться на прапор України. Родина хлопця – військові, з перших днів повномасштабної війни стали на захист Батьківщини і жити певний час йому довелось зовсім одному. Говорити про те, як війна змінила життя юнаку важко. Однак під державним символом має надію.
«Я відчуваю свободу, бо коли ти відчуваєш жовтий колір, ти уявляєш собі поле, а в цьому полі ти уявляєш безмежність. Ти можеш все що завгодно робити. А небо блакитне тому, щоб без блакитного неба ти не можеш побачити пташок, ти не можеш побачити як рухаються літаки. Наш прапор є дуже кольоровим і його можна по-різному уявляти», — говорить учень 10-го класу Андрій Мороховець.
600 днів війни, говорить хлопець, навчили його багато чому, багато речей довелось переосмислити. Зокрема, навідріз відмовився від усього російського. Ці місяці супротиву змінили життя і Аліни, також учениці 10-го класу.
«До війни життя моє було достатньо насичене. Я відвідувала школу, позашкільні заняття, але війна перевернула життя. Я, наприклад, поїхала за кордон, довелося залишити все, що було в рідному місті. І це кардинальні зміни. Всі дні війни для мене могли бути тривожними, в очікуванні, було дуже багато різних емоцій, але головне, що ми вистояли і ми тримаємося», — каже учениця 10-го класу Аліна Малина.
Виїхати за кордон через бойові дії довелось багатьом учням ліцею. Та усі вони мріяли про повернення додому, тож зараз заклад налився дитячим сміхом та гаміром.
Завдячує такій можливості Кіра Збройним силам України, котрі щодня метр за метром та секунду за секундою виборюють нашу незалежність. Ситуація в країні змінила ставлення дітей і до предмету «Захист України», говорять у ліцеї. Тепер вони вбачають його більш корисним та необхідним.
«Надзвичайно підвищився інтерес у молодих людей до цього предмету. Щодня формуючи світогляд молодих людей, піклуючись про їхній добробут, всі вчителі ставлять собі за основу виховання громадянина і українця з великої літери», — зазначає вчитель Захисту України Михайло Сліпченко.
Патріотичні заходи, говорить директор ліцею, влаштовують постійно. Окрім цього займаються волонтерством, збирають кошти на благодійних ярмарках.
«Чи часто? Щодня. І це не обмежується 9-ю годиною тому, що діти мають це розуміти кожної хвилини», — каже директор ліцею №12 Олександр Голяченко.
Серед учнів 2 вже втратили батька, рідні багатьох через бойові дії отримали інвалідність, багато досі проходять службу у лавах ЗСУ. Тож згадувати тих, завдяки кому мають змогу відвідувати ліцей, здобувати знання та жити, вважають своїм обов’язком.