Воїн 95-ої бригади Михайло розповідає, як потрапив до десантників та як вони захищають Україну
До армії Михайло був вчителем фізкультури, а зараз командир взводу вогневої підтримки. Саме його підрозділ стоїть найближче до піхоти і одразу має «прикрити» вогнем своїх побратимів на передньому краї. Про це повідомляє Служба зв'язків з громадськістю 95-ї окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗС України.
«За освітою я вчитель фізкультури, працював півтора роки, мені подобалась моя робота. Я бачив що діти навчаються і головне те, що їм це теж подобалося. Деякі педагогічні методи я використовую і в армії, адже з такими знаннями краще розбираєшся в людях. У спілкуванні з особовим складом це дуже допомагає, можна знайти до кожного правильний підхід», – розповідає Михайло.
Коли хлопець прийшов в 95-ту окрему десантно-штурмову бригаду, то не був впевнений, чи приймуть його в свій колектив десантники. Молодий, без бойового досвіду має навчати воїнів, що і як правильно робити. Михайло розумів, що ці хлопці бачили і знають більше, ніж він, але в нього вийшло влитися в колектив.
«Я ніколи не забуду свій перший вихід, ми пішли на спостережний пункт, до нас в тил зайшла ДРГ. Це була ніч, вони були в маскувальних засобах, через які не видно тепло, нам пощастило побачити їх тільки через те, що в одного з них був прилад нічного бачення. Ми вдало відпрацювали та відігнали ворога. Тоді за три доби у нас було два зіткнення з окупантами. Коли ми повернулися з завдання, я відчував адреналіновий шок, незрозумілі відчуття, емоції, був радий що почув рідних», – говорить десантник.
Зброя Михайла СПГ, станковий протитанковий гранатомет, або в народі просто «сапог». Щоб розкласти СПГ, хлопцям потрібний деякий час. Заходячи на позиції вони ставлять гранатомет у бік ворога та починають готувати собі прикриття, адже як тільки вистрілили, по позиціях буде летіти «отвєтка». Найголовніша задача правильно виставити «сапог», на наведення максимум дві хвилини, але треба робити все набагато швидше, щоб скоріше допомогти піхоті, яка воює попереду.
«Вогнева підтримка дуже важлива на фронті. В нас була така ситуація, коли по рації казали, що в наш бік лізе ворожа піхота, відстань 80-100 метрів, і ми почали туди «накидувати». До роботи доєднався інший розрахунок з АГС, і тоді ми швидко відбили бажання росіян штурмувати наші позиції! Вогнева підтримка це сила!», – згадує Михайло.
Разом до Перемоги!