В День українського добровольця десантник 95 бригади розповів як став до лав військ та боронить Україну

В День українського добровольця розповідаємо про десантників, які з перших днів війни росії проти України захищають країну та які служили в добровольчих військових формуваннях, а тепер у складі 95 бригади ДШВ продовжують захищати наше майбутнє. Про це повідомляє Служба зв'язків з громадськістю 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади ДШВ ЗС України.

Боротьба десантника Яна за краще майбутнє країни почалася ще з Євромайдану, а з початком війни на Донбасі юнак поєднував навчання та ротації на в складі добровольчого батальйону «Свята Марія».

«Я був на першому курсі в інституті, й не хотів закидати навчання, проте і не міг бути осторонь від того, що відбувається в країні. Вирішив йти в добробат і поєднувати навчання й військову службу. В інституті мій вибір підтримали та перевели мене на індивідуальне навчання», – згадує Ян.

Хлопець пройшов відбір в добробат «Святої Марії» і став стрільцем. Підрозділ базувався під Бахмутом (тоді ще місто носило назву Артемівськ) та виконував патрулювання в напрямку Дебальцеве.

«Це перший християнський добровольчий батальйон в структурі МВС України. Його формування відбувалося в місті Маріуполь, звідси й назва, – розповідає хлопець. – В цьому підрозділі я був з літа 2015 року по травень 2016 року, а звільнився через те, що прагнув воювати, а не охороняти громадський порядок».

Ян пройшов вишкіл в медичний батальйон «Госпітальєри» і вже з медиками-добровольцями рятував життя наших воїнів.

«У нас були визначені точки, де стояли бійці «Української добровольчої армії» (УДА), якщо виникала необхідність, то ми надавали їм медичну допомогу й проводили евакуації поранених бійців», – говорить Ян.

У 2020 році Ян вирішив остаточно пов’язати свою долю з військовою службою і підписав контракт з 95-ю бригадою.

«Ось так і вийшло, що повномасштабне вторгнення я зустрів на сході з бригадою, –  згадує військовий. – Під час Ізюмської компанії відбивав разом з підрозділом атаки поблизу населеного пункту Довгеньке та Краснопілля. З того часу змінив декілька посад, але не змінив бригаду та віру в Україну та Перемогу!».

Слава Україні!