Головнокомандувач ЗСУ нагородив військових 95 бригади, які відзначилися під час боїв з ворогом на Курщині

Головнокомандувач Збройних сил України генерал Олександр Сирський нагородив воїнів 95 окремої десантно-штурмової Поліської бригади, які відзначилися під час боїв з ворогом на Курщині. Про це повідомляє відділення комунікацій 95 окремої десантно-штурмової Поліської бригади ДШВ ЗС України.

Серед них командир гармати Володимир, якого нагородили орденом «За мужність» III ступеню за відданість та ефективне виконання завдань.

«Коли почалось повномасштабне вторгнення, я розумів, що не можу сидіти вдома й не допомагати країні у боротьбі з нечистю, – зізнається Володимир. – Я прийшов до Гощанського об'єднаного районного ТЦК, і сказав, що хочу служити. Мене відправили в ДШВ».

За розподілом хлопець потрапив у 95 бригаду, й з травня 2022 року він активно виконує завдання в складі артилерійського підрозділу.

«Я знав, що тут мене всього навчать, адже такий досвід є не у всіх бригад. 95-ка одна з найсильніших, тому мені не було страшно», – з гордістю каже командир десантник.

Зараз він старший навідник британської гармати L-119. Саме він відповідає за наведення на ціль.

«Часто ми працюємо по бліндажах, окопах і рідше техніці. Росіяни залучають більше піхоту, ніж техніку. Для них це звичайний м’ясний штурм і вони вважають недоцільним використовувати техніку, краще покласти сотні людей», – зазначає Володимир.

Коли Володимир долучився до війська, йому було лише 22 роки. Він розумів, що може бути корисним в армії. А ось рідні були спочатку налякані його вибором, але прийняли й підтримують хлопця.

«Свій перший бій я зустрів під Кремінною, тоді я ще працював на мінометах. Потім перекинули на L-119. Мені подобається ця гаубиця, вона дуже влучна, на неї кажуть «снайперська гармата». Вважаю, що майстерність артилериста залежить від його прагнення нанести більше ушкоджень противнику та бажання вдосконалюватися», – стверджує юнак.

Розрахунок Володимира знищив чимало окупантів та їхньої техніки, але хлопець зізнається, що цього все одно буде мало. Поки не вб’є останнього росіянина, який буде хотіти загарбати нашу територію, не зупиниться.

«Ми тут до Перемоги, нас ніхто не замінить на фронті. Але хочеться, щоб до нас долучалися чоловіки, підсилили нас тут, щоб разом виконали українську мрію!», – закликає Володимир.

Разом до Перемоги!