У Житомирі відбулася зустріч «Безбар’єрне майбутнє», говорили про досвід у створенні доступного середовища для людей з інвалідністю
Безбар’єрність, рівність і доступність. Ці три слова об’єднали представників громад, експертів з доступності, громадських організацій під час зустрічі «Безбар’єрне майбутнє» у Житомирі. Тут говорили про те, що вже зроблено на шляху до безбар'єрності, і що ще потрібно змінити. Про виклики, які стоять перед громадами, і про безпечне середовище, де кожен може жити, працювати, навчатися й відчувати себе потрібним. Про це повідомляє пресслужба ЖМР.
Своїм досвідом у створенні доступного середовища ділилися Житомир і Звягель. Адже сьогодні фокус на безбар’єрності — один із ключових напрямів розвитку громад. І це не лише про пандуси чи тактильні плитки.
«Ми говоримо про безбар’єрний маршрут, про доступний парк і пляж, про доступну освіту, про доступні послуги…», — зазначає експертка з доступності Неля Ковалюк. — А нарікають на створення безбар’єрного середовища найчастіше ті, хто ніколи не сидів на п’ятому поверсі без ліфта і роками не виходив на вулицю. Добре, коли є кому допомогти. А коли нема — це страшно…».
Іван Недобрик — ветеран війни, який після поранення пересувається на кріслі колісному .
«Безбар’єрність — це не те, що можна зробити за один день, — вважає він. — Але навіть у часи війни треба рухатися в цьому напрямку. Потихеньку, поступово вдосконалювати простір». Каже, на власному досвіді вже відчув позитивні зміни: «У будинку, де я мешкаю, встановили два електропідйомники. І це справді полегшення. Тепер мені не потрібна стороння допомога,щоб потрапити чи вийти з дому. Можу у будь-який час виходити у своїх справах».
Та все ж, переконаний ветеран, безбар’єрність починається ще й з людяності.
«Коли спуск крутий чи сходи... а людина просто запитає: чи потрібна допомога? І це вже важливо. Однак там, де я можу впоратися сам, не дозволяю нікому втручатися. Бо коли хтось робить це замість мене — це теж пригнічує», — ділиться ветеран.
«Доступність і безбар’єрність — це не лише про цеглу, дороги чи бордюри. Це — про правильне, людяне ставлення до тих, хто долає виклики сьогодення. З війни повертаються наші Захисники й Захисниці. Вони сильні духом, але після поранень мають нові потреби. І їм жити серед нас, у наших громадах. Тому ми маємо створювати місто, зручне для кожного: для людини з інвалідністю, для мами з дитиною, для літньої людини», — говорить Людмила Янушевич, депутатка Житомирської міської ради, голова робочої групи з питань реалізації безбар’єрного маршруту.
«...Робоча група з питань реалізації безбар’єрного маршруту, Рада безбар’єрності, а головне — амбасадори. Вони є рушійною силою безбар'єрності. Це люди з порушенням зору, ті, хто пересувається на кріслі колісному, ветеран війни з протезами. Ми щиро вдячні їм за допомогу, підказки, розуміння реальних потреб. Рухаємо ці зміни вперед», — Галина Шиманська, секретар Житомирської міської ради.
«Безпечне середовище та інклюзивна відбудова» — одна із пріоритетних тем національної кампанії «1325 зміцнює країну», яка триває по всій Україні у вересні–жовтні. І ця зустріч проходить в контексті цієї кампанії, що покликана підвищити обізнаність щодо Резолюції Ради безпеки ООН 1325 «Жінки. Мир. Безпека» та нагадати: безбар’єрність — це не лише про архітектуру, а про можливість кожного брати участь у житті громади. Всеукраїнська кампанія привертає увагу до потреб людей з інвалідністю, ветеранів війни, жінок і сімей з дітьми при відновленні країни. Вона реалізується Українським Жіночим Фондом за підтримки урядів Великої Британії, Нідерландів і Канади, за сприяння Офісу Урядової уповноваженої з питань гендерної політики. У Житомирській області ініціативу впроваджує Коаліція «Житомирщина 1325» спільно з рекламною агенцією «PRопозиція».