Ілір Краснічі про боротьбу за чемпіонство, пораді збірній України, батл з Емерллаху (ВІДЕО)

Перше інтерв’ю нового захисника «Полісся»! Поговорили про боротьбу за чемпіонство та рівень національного чемпіонату. Краснічі ділиться порадами для збірної України, розповідає про власний досвід ігор та ментальність переможця. Про це повідомляє пресслужба ФК Полісся.

— Оскільки ти в Україні вже скоро два роки — то як твої знання української?

— Так, ну ще не два — я тут півтора року, але… Так, я знаю деякі слова, втім не так багато. В основному ті, які стосуються футболу, для розуміння процесу.

— Добре, тоді що знаєш українською?

— З того, що пам’ятаю — це… "prava", "leva", "period", "nazad", "dobrerano". Насправді я знаю більше, але на камеру одразу так і не пригадаю. Але якщо ти мене запитаєш якесь конкретне слово — я відповім.

— По спарингах я помітила, що тренери дуже хвалять тебе. Тобто тобі легко даються вимоги нового для тебе тренерського штабу? Тобі не треба часу на адаптацію, бо ти добре знаєш український чемпіонат?

— Як я вже казав, я тут півтора року, тому знайомий з чемпіонатом України. Відтак, з одного боку, мені не потрібен час на адаптацію. Але з іншого — цей час дуже треба. Бо, як не крути, команда для мене нова, все нове. Але що стосується чемпіонату України, то — все зрозуміло, для мене це не проблема.

— А згадай, коли ти тільки-но приїхав в Україну — що для тебе було найтяжче? У футбольному плані і в побутовому?

— Було дуже важко у перші дні. Тому що, знаєш, коли ти поза межами України і чуєш усі ці новини — не знаєш, що і думати. Але коли приїжджаєш сюди, то бачиш, що все не так, як кажуть у новинах. Хоча скажу чесно — на початку було дуже важко. Та й зараз важко, коли йде війна, але ми вчимося з цим жити. Тож поки ось так.

— Страшно було сюди їхати саме через війну? — Спочатку так. Саме тому я вагався. Втім, коли приїхав — побачив, що все більш-менш гаразд. Але так, було трохи страшно, чесно кажучи.

— А коли ти вперше почув сирени, вибухи? — Подумав: так, що буде далі? Що робити? Я навіть не уявляв, що треба робити, коли звучить сирена: чи потрібно виходити на вулицю, чи ще щось? Тому я просто залишався на місці і не розумів, як чинити далі. Але з часом звикаєш навіть до цього.

— Дай характеристику чемпіонату України — який він? — Український чемпіонат важкий і дуже атлетичний. Отож, потрібна хороша підготовка. Напевне скажу так: чемпіонат атлетичний і дуже важкий.

— Що найважче в українському чемпіонаті? — Найважче — це, напевно, те, що ти повинен бути фізично підготовленим, фізично міцним.

— Ти з командою вже кілька тижнів. Які враження? Від команди, від тренувального процесу? Що можеш виокремити? — Перш за все це люди. Тренерський штаб, персонал, гравці, всі ви. Власне, те саме можу сказати і про свій попередній клуб — «Колос». Ви дуже дружні з нами. І це впливає на адаптацію, і на те, як швидко я можу розкритися і показати усі свої найкращі якості. Хороша атмосфера — це дуже круто. Мені це найбільше подобається.

— Де важчий тренувальний процес — у «Колосі» чи в «Поліссі»? — Напевне, щось було важче там, щось тут. Але це тільки початок. Тож я поки не знаю напевне. Щось там, щось тут.

— До речі, які тобі напутні слова сказав Руслан Костишин? Що побажав? — Коуч хотів, щоб я залишився. Але він зрозумів мене і сказав: окей, якщо ти йдеш — я сподіваюся, що ти будеш добре грати і згодом ми побачимо тебе десь у топ-чемпіонатах.

— У першому колі «Колос» переміг «Полісся», і ти тоді грав. Як нині себе почуваєш у зв’язку з цим? Чи відчуваєш жаль? — Я ж тоді був у «Колосі»... Я завжди виходжу на гру, щоб вигравати. Не знаю, як це сказати, але коли ми граємо — мусимо боротися лише за перемогу. Зараз я тут, у «Поліссі», і хоч як люблю «Колос» та поважаю, але у грі я мушу виходити на поле, щоб боротися і вигравати. Ось таке завдання.

— Я сподіваюсь, що ти зрозумів, що я жартую? Отож, Руслан Ротань казав, що «Полісся» стежило за тобою упродовж шести місяців. Ти знав про це? — Ні, я не знав. Але напевне так і було. Бо спершу треба придивитися до гравця. Я дуже вдячний за цю можливість опинитися сюди. Буду показувати свої найкращі якості, щоб допомогти команді.

— Те, що у «Поліссі» є Емерллаху — твій співвітчизник — це краще для тебе? — Так, це дуже добре. І в «Колосі» у мене був співвітчизник. А тут є Анді, Ліндон. З Ліндоном я разом дебютував у національній збірній. Я познайомився з ним давно. Ми — друзі. Тому для мене це дуже і дуже добре, що Ліндон тут. Він дуже хороший хлопець.

— Чим сильний Емерллаху як футболіст? — Я вважаю, що він дуже добре володіє м'ячем. Він чітко розуміє, що з ним робити. Його паси, удари — все це він робить класно. Я вважаю, що це найсильніша сторона Ліндона.

— Перед тим, як перейти в «Полісся», чи розпитував щось Влада Велетня? Якщо так — то що він тобі казав? — Ні, не розпитував. Бо, чесно, ніколи не розпитую, що і як. Я просто хочу поїхати і побачити все на власні очі. Скласти своє власне враження, а не через призму чужого. Хоча, скажу чесно, чув дуже хороші відгуки про «Полісся». І звісно, після того, як приїхав і побачив усе сам — сумнівів не лишилося жодних.

— Так, розкажи нам, чому футбол? Чому ти став футболістом? — Тому що, можливо, це сімейна традиція. Мій батько, брати, коли були маленькими, постійно грали у футбол. Спершу вони, потім я. У нас сімейна любов до цього виду спорту, це в нас у крові. Тож я вирішив йти цим шляхом. І не шкодую.

— За яку команду вболівав? — З дитинства вболіваю за «Мілан».

— О, Ліндон теж казав, що за «Мілан». Чому так багато людей в Косово підтримують саме «Мілан»? — Не знаю. Але я почав вболівати у той період, коли «Мілан» був дуже сильним і мав у своєму складі класних гравців. Наприклад, Кака був одним із моїх улюблених футболістів. Коли я дивився їхні матчі, я отримував задоволення. Тому і став уболівальником «Мілана» і досі ним залишаюсь.

— Ти гравець національної збірної Косова — 17 матчів за плечима? — Yes.

— Це багато чи мало? Як вважаєш? — По-перше, представляти національну збірну для футболіста — це... як би це сказати... Це найважливіше, що може бути. Це була одна велика мрія. З дитинства я мріяв лише про це. Мріяв одного дня опинитися там. Для мене 17 матчів — це ніби й багато, але разом з тим і мало. Я представляю Косово, і це величезна відповідальність. Я дуже щасливий. Сподіваюсь грати якомога довше.

— Найпам’ятніший матч для тебе? — Коли ми перемогли Швецію. Бо до того були у досить скрутному становищі. Пригадую, програли Швейцарії, а потім повернулися в Косово і здобули перемогу над Швецією на очах наших фанів із рахунком 2:0. Це було дуже круто. Після цього ми провели кілька хороших ігор і вийшли у плей-оф. Тож я думаю, що на даний момент найпам'ятніша гра якраз проти Швеції.

— Збірній України скоро грати зі шведами. Може, маєш якусь пораду? — Так, я бачив жеребкування плей-оф. Звісно, Швеція — дуже хороша команда. Але я вірю в українську збірну. Сила вашої збірної — у командній роботі, у згуртованості. І це може мати значення. І я думаю, що це матиме значення. Так, Швеція має хороших нападників, дуже хорошої якості. І вони можуть у будь-який момент вирішити долю матчу. Але я вірю, що збірна України виграє завдяки ось цьому своєму колективу.

— Збірній Косова, так само як і Україні, треба буде грати плей-оф. Словаччина — складний суперник? — Зі Словаччиною дуже важко грати. Але я вірю, що у нас буде міцний командний дух. Бо ми граємо один за одного. Ми віримо в себе як команду — коли виходимо на поле і аж до останньої секунди. І тому я впевнений, що ми можемо досягти позитивного результату. Звісно, у них хороша команда, але ми ще побачимо. Дуже хочу зіграти і дізнатися, як то все завершиться.

— Косово вийде на чемпіонат світу? — Сподіваюсь, так.

— А Україна? — Також сподіваюсь.

— Чого хочеш досягти з «Поліссям»? Давай помріємо. — Можливо, це не зовсім мрія, скоріше мета. Бо чемпіонат в Україні — дуже непередбачуваний. Тут кожна команда може втратити очки в будь-якій грі. Навіть у поєдинку з аутсайдером. І це добре, бо можна без проблем боротися за перше місце. Так, ми будемо боротися за перше місце, як я думаю. Бо тут дуже хороша команда. То чому б ні? Чому б ні?

— І наостанок. Що б ти хотів сказати вболівальникам «Полісся»? — Я хочу сказати від себе, що буду викладатися на 100% у кожній грі. І звісно, це стосується не лише мене, а й інших гравців і усіх, хто є в клубі. Ми будемо витискати із себе максимум. Ось що я можу сказати. А потім подивимося, що з цього вийде. Де опинимося за підсумком чемпіонату.

КВІЗ:

— Як тебе кличуть у команді?

— Мене кличуть Ілір.

— Просто Ілір?

— Так, просто Ілір.

— Улюблена їжа?

— Лазанья.

— Улюблений напій?

— Немає чогось напевне, але давай буде кока-кола.

— Гол чи асист?

— Мабуть, гол.

— ВАР — це друг чи ворог?

— Більшість часу — друг для нас, для захисників. Більше друг.

— Хто найкращий захисник у світі?

— Мабуть, Вірджіл ван Дейк.

— Мессі чи Роналду?

— Обидва.

— Швидкість чи техніка?

— Техніка.

— Чи отримував ти коли-небудь жовту карту за емоції?

— Так, так. В одній грі — так.

— Як щодо червоної?

— Ні, червону — ні.

— Чи коуч завжди правий?

— Так, так. На цьому етапі — коуч завжди має рацію.

— Перемога із рахунком 1:0 чи з рахунком 4:3?

— 1:0.

— Промазати пенальті чи забити автогол?

— Промазати пенальті, мабуть.