Бойовий медик 95-ої бригади отримав державну нагороду нагрудний знак «Золотий хрест»

Військовий 95 бригади ДШВ Ігор отримав державну нагороду нагрудний знак «Золотий хрест», за мужність і успішне виконання завдань під час бою. Воїн родом з Полтавщини та з початку повномасштабного вторгнення пішов захищати Україну. Ігор розповідає про свій шлях в армії та як став бойовим медиком. Детальніше читайте в матеріалі Відділення комунікацій 95 окремої десантно-штурмової Поліської бригади 8 корпусу ДШВ ЗСУ.

«Найкращий бойовий вихід. Коли всі мої побратими повертаються живими та неушкодженими. Ось на Курщині, ми мали зачистити посадку, кілька 200-их росіян, решті вдалося втекти. Ми вибили їх, закріпилися. Всі цілі й живі», – розповідає десантник 95 бригади ДШВ Ігор.  

До війни чоловік жив звичайним життям на Полтавщині. Працював на молокозаводі. Коли у 2024-му прийшла повістка, не вагався: «Я знав, що прийде цей день. В країні війна, то чого ще чекати поки росіяни не підуть з нашої землі. Тому купив рюкзак і вперед».

Потрапивши до легендарного 13 окремого десантно-штурмового батальйону, він не одразу став медиком. Спочатку був звичайним стрільцем: штурмував позиції, зачищав посадки на Курщині.

Згодом десантнику запропонували стати бойовим медиком. Він пройшов навчання у 199 навчальному центрі в Житомирі, отримав сертифікат і повернувся до свого підрозділу вже у новій ролі. 

«Від медицини я був далекий, але всьому можна навчитися. А тут є в кого вчитися! Ми постійно з колегами ділимося досвідом, щоб бути готовим до будь-яких випадків. Можливо з якимось пораненням чи травмою я зіткнуся лише раз в житті, але я маю бути до неї готовим, адже це життя!» – зазначає чоловік. 

Однак посада бойового медика не означає, що ворог не буде полювати на нього. Так, на початку лютого цього року Ігор виїхав на чергову евакуацію, коли його група зіткнулася з ворогом. Ігор вступив у ближній бій, та особисто ліквідував трьох окупантів. Це дозволило подавити ворога та успішно вивезти пораненого з-під обстрілу. 

Однак Ігор про це говорить коротко. Пояснює тим, що це не героїзм, а просто «буденність» воїна.

«На евакуації буває всяке. Бувало, що нас намагалися штурмувати прямо під час роботи. Вступаємо в бій, розбиваємо їх і далі робимо свою справу», –  говорить десантник.

За цим спокоєм стоїть важкий досвід. Восени Ігор сам отримав поранення – посічені ноги, плече та важка контузія. Але після лікування знову в строю.

Нещодавно Головнокомандувач ЗСУ генерал Олександр Сирський нагородив Ігоря нагрудним знаком «Золотий хрест». Цю нагороду отримують за мужність і успішне виконання завдань під час бою.