У Житомирі попрощались з військовим Віталієм Бурмістенком

На щиті повернувся Герой…Бурмістренко Віталій Ігорович 02.06.1989 — 19.06.2025 рр. Про це повідомляє пресслужба ЖМР.

Віталій Ігорович народився у селі Коритище на Житомирщині. Закінчив 9 класів Топорищенської школи (нині — ліцей), де запам’ятався як добрий, щирий і товариський хлопець. Мав багато друзів, був відкритим і щедрим душею — умів ділитися не лише речами, а й теплом свого серця.

З юних років захоплювався автотехнікою та спортом, зокрема баскетболом. Дуже любив свою бабусю, завжди допомагав по господарству, цінував родину. Особливе місце в його серці займала природа — він любив тварин і «тихе полювання», знаходячи у цьому спокій і гармонію.

Обравши шлях, пов’язаний із технікою, Віталій вступив до ПТУ №15 м. Житомира, де здобув професію слюсаря з ремонту автомобілів та водія категорії «С». Згодом підвищив кваліфікацію до категорії «Д».

Пройшов строкову військову службу в Президентському полку в місті Києві, навчався у школі міліції, працював в органах МВС України.

Згодом, після служби в міліції, працював водієм маршрутних автобусів.

Його працьовитість і відповідальність виявлялися у всьому — де б він не працював, його поважали за чесність і сумлінність.

Віталій був люблячим сином, турботливим онуком і, найголовніше, — люблячим батьком для донечки Віки та сина Максима. Він мріяв про щасливе, мирне майбутнє для своїх дітей, для своєї матері, для всієї родини.

Коли Україна покликала до захисту, Віталій не залишився осторонь. У лютому 2025 року він добровільно став до лав Захисників України. Пройшов військову підготовку і служив стрільцем-снайпером. Побратими поважали його за відданість, щирість і готовність завжди прийти на допомогу. Він був з тих, хто віддає останнє, аби підтримати іншого.

19 червня 2025 року, виконуючи бойове завдання на Донеччині, Віталій Ігорович героїчно загинув, віддавши найдорожче — своє життя — за свободу і незалежність України, за майбутнє своїх дітей і кожного з нас.

Лише через десять місяців Герой на щиті повернувся до рідного дому, до рідного міста.

У вічній скорботі  матуся, діти, близькі друзі та бойові побратими.

Світла пам’ять і вічна слава Герою!