У Житомирі попрощалися з військовим Дмитром Рибальченком, йому назавжди 30

На щиті повернувся Герой Рибальченко Дмитро Євгенійович 05.04.1994 — 16.01.2025 рр. Про це повідомляє пресслужба ЖМР.

Рибальченко Дмитро Євгенійович народився 5 квітня 1994 року в місті Житомирі. Навчався у загальноосвітній школі №30 (нині ліцей №30). Коли сім'я переїхала до м.Києва, продовжив навчання у загальноосвітній школі №122. Згодом вступив до місцевого професійно-технічного училища, де здобув професії муляра та електрозварника. Завдяки наполегливості й відповідальному ставленню до навчання закінчив училище з відзнакою. Опісля  працював за здобутим фахом. 

Із ранніх років зростав добрим, щирим і чуйним хлопцем. Був люблячим сином, надійним товаришем, умів дружити, цінував родину та завжди залишався небайдужим до чужих проблем. 

Дмитро був сумлінним, відповідальним, працьовитим і чесним працівником, на якого завжди можна було покластися. Друзі пам’ятають його як людину великого серця, який ніколи не відмовляв у допомозі, підтримував у складні моменти та завжди знаходив потрібні слова. 

У родині Дмитро був люблячим сином і братом. З особливою теплотою ставився до своєї племінниці, для якої став хрещеним батьком. Він постійно прагнув розвитку, цікавився новими знаннями, проходив різноманітні курси та тренінги, працював над собою і вдосконалював свої професійні та особисті якості.

Із початком повномасштабного вторгнення рф в Україну Дмитро не зміг залишитися осторонь. Він став волонтером благодійного фонду «Милосердя та здоров’я», разом із командою  надавав допомогу українським військовослужбовцям і цивільному населенню. Неодноразово без вагань вирушав до найнебезпечніших районів України, доставляючи необхідну допомогу туди, де її найбільше потребували.

У 2024 році Дмитро добровільно став до лав Збройних Сил України, приєднавшись до однієї з десантно-штурмових бригад ЗСУ. Вірний Військовій присязі, він мужньо та гідно виконував свій обов’язок перед Україною, захищаючи її свободу, незалежність і майбутнє. 

16 січні 2025 року Дмитро героїчно загинув під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку. 

Лише через рік і сім місяців Герой «на Щиті» повернувся до рідного м. Житомира.

Світла пам’ять про Дмитра назавжди залишиться в серцях усіх, хто його знав. Його життя – приклад людяності, мужності, самопожертви та безмежної любові до України.

 У вічній скорботі матуся,  рідні, близькі друзі та бойові  побратими...

Світла пам’ять і вічна слава Герою!