«На війні немає нічого міцнішого за справжнє братерство»: військовий з Бердичева розповів про свою службу в ЗСУ

Він міг би ще три роки спокійно жити цивільним життям, виховувати однорічного сина й бути поруч із дружиною. Натомість у свої 22 роки молодший сержант Михайло — досвідчений військовий, оператор БпЛА та кавалер ордена «За мужність» III ступеня. Сьогодні він служить у 68-й окремій артилерійській бригаді, а за його плечима — важкі бої в Бахмуті, досвід у штурмах і сотні знищених окупантів. Про це повідомляє 68 окрема артилерійська бригада.

Михайло родом із Бердичева. Коли почалось повномасштабне вторгнення, хлопцю було лише 18. Невдовзі мобілізували його батька, і Михайло твердо вирішив, що теж має бути на фронті. У ТЦК юнакові спочатку відмовляли — казали довчитися. Михайло так і зробив: забрав диплом електрика й того ж дня прийшов із речами в Бердичівське ТЦК. Щоб уникнути зайвих суперечок, документи збирав потайки від батьків.

«Батько спочатку сварився, але рішення мною уже було ухвалене. Він підказав, що взяти із собою на перший час, я швиденько все купив і поїхав», — згадує Михайло.

Юнак потрапив до новоствореної 77-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ. Пройшов інтенсивну 35-денну підготовку у Великій Британії, а вже в лютому 2023 року опинився в самому пеклі — у Бахмуті й на його околицях, біля Оріхово-Василівки й Дубово-Василівки.

Михайло починав свій шлях як стрілець у штурмових групах. Постійні прильоти, важкі бої та перші втрати побратимів швидко змусили подорослішати на роки.

«Перед першим боєм я думав, як поводяться люди, як сам поведуся. Насправді там усе вирішує адреналін. Падає снаряд поруч — не влучило, значить не моє, значить будемо жити далі. До стресу звикаєш, але повністю звикати не можна. Бо якщо станеш байдужим — прогавиш свій осколок чи кулю», — ділиться військовий.

Після поранення та реабілітації Михайло повернувся в стрій. Саме тоді в бригаді створили окрему роту ударних БпЛА, і він пройшов навчання на оператора дронів.

Робота з безпілотниками відкрила новий рахунок знищених живої сили й техніки ворога. Екіпаж Михайла довго тримав лідерські позиції в топах за ефективністю, випалюючи бронетехніку окупантів на Харківському й Бахмутському напрямках.

Проте один із найважливіших його здобутків — врятовані життя українських військових. Під час чергового вильоту командир сказав Михайлу: поблизу помітили, як росіяни ведуть кількох наших полонених у свій тил, і треба за найменшої нагоди допомогти хлопцям. Оператор виявив максимальну витримку: дочекався моменту, коли конвойні трохи відійшли від полонених, і філігранно вдарив по окупантах FPV-дроном. Це дало змогу нашим бійцям вирватися й успішно втекти. Окрім того, на рахунку підрозділу Михайла є й захоплені в полон вороги.

Для знищення логістики противника військові використовували і кмітливість. Побачивши на екрані БПЛА, що росіяни доставляють своїй піхоті воду й харчі в пакунках, обмотаних червоним скотчем, наші дронники почали пакувати «вибухові подарунки» точно так само. Окупанти підходили до скидів, думаючи, що це провізія, і «самознищувалися».

Попри війну Михайло встиг побудувати родину. Під час однієї з ротацій у 2024 році написав дівчині з рідного Бердичева, яку раніше бачив лише мимохідь. Захисник зізнається, що війна змінила його цінності — гулянки відійшли на задній план, захотілося справжнього родинного затишку. Уже в наступній відпустці він освідчився. Зараз у подружжя росте однорічний син.

Через погіршення слуху після контузій Михайла визнали обмежено придатним для служби в ДШВ. Проте сидіти в тилу він не збирався. Дізнавшись про створення 68-ї окремої артилерійської бригади, перевівся сюди.

Тепер Михайло літає на розвідувальних «крилах». Це інша специфіка: більша висота, робота в глибокому тилу ворога, виявлення «жирних» цілей на відстані 20–30 кілометрів, руйнування логістики окупантів іще на підступах, аби вони не могли підвезти снаряди чи штурмувати нашу піхоту.

Михайло переконаний: на війні немає нічого міцнішого за справжнє братерство.

«Побратим — це більше ніж друг із цивільного життя. Це людина, перевірена в бою, яка точно прикриє твою спину в будь-якій ситуації. Без цього там ніяк».