Володимир Шинкарук. День з життя легенди

На полицях численні нагороди та картини, в шафі кілька десятків альбомів із фотографіями з доброю сотнею друзів… ранок, стіл, вітальня. Людмила Шинкарук традиційно заварює чоловікові каву.
А в саду — троянди. Володимир Шинкарук власноруч доглядав за ними. Це здебільшого квіти з концертних букетів. Навіть імена кущам давав.

Оце зранку обхід, обов’язково троянди, за будинком виноград. Виноградну лозу тато завжди заготовляв на зиму, щоб весною пороздаровувати своїм друзям — розповідає Ірина Шинкару, дочка.

Я їх садила, вирощувала, і потім дарили. Взагалі повинно було так буть: кожен день ти не знаєш, хто в тебе буде в гостях, хто до тебе прийде, але до нас дуже часто гості приходили — каже Людмила Шинкарук, дружина.

В дитинстві Володимир Шинкарук багато переїздив. Змінював школи. Дружина й донька розповідають: однокласників завжди намагався відшукати та підтримувати зв'язок, збирав щоп’ять років і свою групу з інституту. Рідні наголошують і на тому, що Володимир Федорович був людиною, яка завжди робила сюрпризи.
Золоту брошку пані Людмила отримала на 60-річчя від чоловіка, вже коли його не стало. 
Понад 20 років Володимир Шинкарук товаришував із отцем Богданом, останню сповідь та причастя теж отримав від нього. Саме до отця Богдана, на панахиду вже 5-й рік поспіль приходить родина.