Сторіччя союзу Польщі та України у боротьбі з більшовиками

100 років тому, на Замковій горі у Житомирі, був проголошений маніфест маршала Польщі Юзефа Пілсудського. Він пообіцяв українцям допомогу у  їхній боротьбі за незалежність.

Житомир у рамках акції «Рік 2020. Пам’ять під час пандемії» відвідали польський журналіст та його український колега. Разом вони проїхали тисячі кілометрів Україною, збираючи інформацію, відвідуючи місця  поховання учасників боїв з більшовиками.  

«Саме з Житомира почався наступ на Київ, який відіграв важливу роль. Це дало надію для українців й можливість підготуватися Польщі до повномасштабної оборони проти агресії Радянської Росії. Хоча історія для поляків і українців пішла різними шляхами. Польща виборола і захистила незалежність. Більше того рік 1920-ий - переможний над більшовиками запевнив, що Європа не була заражена більшовизмом. На жаль, Україна не спромоглася вибороти свою незалежність, хоча ця збройна боротьба стала чудовою і дуже важливою сторінкою в історії України. І ми просто хочемо про це нагадати в рамках нашої акції» — розповів журналіст Павел Боболович.

Організатори акції в Житомирі вже вдруге. За їхніми словами, ті події сторічної давнини для сучасників є надзвичайно важливими в контексті поєднання польсько-українського союзу. 

12 червня 1920 року більшовицькі загарбники  вдерлися до Житомира. Терор, масові арешти, страти і голод стали для міста звичним явищем. За кілька років більшовицької окупації населення понад 100-тисячного Житомира зменшилося майже вдвічі. 13 червня польські війська були змушені залишити столицю України. Поразка була неминучою. А вже через 13 років, внаслідок геноциду 32 – 33 років, загинули мільйони українців. Кілька років пізніше сталіністи у змові із гітлерівцями розірвали Польщу. В 1940 році в Катині, пострілами в голову, сталінські кати вбивали еліту польської нації. На жаль, побоювання Пілсудського, що без вільної України не буде вільної Польщі, втілилися у реальність… Темні десятиліття неволі тривали до початку 90-х років минулого століття. 

Перед своєю смертю, в 1935 році, Пілсудський зізнався, що програв ціле своє життя, адже не зміг допомогти українцям створити незалежну Україну. Результати цієї поразки для України і Польщі в середньостроковій перспективі були трагічними