Родина Чернух розповіла про свій досвід усиновлення

Родина Чернух знайомі ще з 4 класу. У 9 класі пара почала зустрічатися, а вже через 3 роки Юлія та Сергій побралися. Намагання народити дитину були марними. У жінки клінічне безпліддя. Сімейне життя було щасливим, але пара зізналася, дитячого сміху не вистачало. У майже 36 років подружжя зважилося на крок усиновлення. У будинку малюка відразу попередили серце має «тьохнути» при зустрічі зі своєю дитиною. 

Сім’я почала довгий шлях знайомства з Камілою. Згодом дізналися, що дівчинка має рідного брата і подружжя без вагань вирішило не розлучати діток. Попри проблеми з усиновленням Дані, які Чернухи воліють не згадувати, у родині з’явився син. Але виявилося, що у маленької Каміли й Дані є ще й старший братик. Юлія і Сергій знов не вагалися.

Батьки згадують, старший Ілля був дуже замкнутий, але рік у любові змінив усе.

Не зважаючи на проблеми з усиновленням середнього хлопчика  через рік родина об’єдналася і усі троє діток опинилися у атмосфері щастя і любові. Мати дітей зізнається,  перших півроку зіткнулася зі страшенною депресією - жінці важко було вести домашнє господарство. Але підтримка чоловіка і усмішки дітей зробили свою справу. Подружжя каже, відтепер і назавжди діти – це їх підтримка і опора.

Попри любов та родинний затишок у сім’ї Чернух, знайшлися злі язики, мовляв, взяли дітей заради грошей.

Юлія говорить, що хоч і старшенький Ілля вже вчиться в Києві, але за можливості одразу їде додому, аби поїсти смачної маминої їжі. Середній – Даня навчається в Житомирі, тому вдома ми зустріли лишень Камілу. Дівчинка вже у 9 класі, обожнює спорт, а складання пазлів – це взагалі сімейне хобі.  

Дівчина розповідає, має багато друзів  і любить навчання. Щосуботи ходить на дискотеку. Батьки зізнаються,  спочатку дуже хвилювалися, а потім навчилися довіряти і відпускати своїх дітей. 

«Люди, які не мають діток, нехай не переймаються як воно буде, чи вони будуть вдячні, чи вони будуть хорошими. Нехай не бояться – є на все Божа воля. В цьому відношенні я теж переконаний, що тоді ті дітки наші потребували нас, а сьогодні ми потребуємо їх» — сказав батько Сергій Чернуха