Житомирські пенсіонерки допомагають військовим та медичним закладам
«Хто якщо не ми?» Життєве кредо волонтерів організації «Турбота про літніх» у Житомирі. Жінки вийшли на пенсію та не збираються сидіти, склавши руки.
«Допомагаєм людям категорії гастарбайтерів, в’язнів гетто, людям, які постраждали від нацизму і народилися у Німеччині», — розповідає волонтер Таїса Вайцеховська.
З початку російської агресії на Сході волонтерки почали допомагати українським бійцям.
«А в 2014, коли почалася війна, почали шити хлопцям», — каже волонтер Таїса Вайцеховська.
Напередодні нового року військовим шиють подарунки.
«Зараз до нового року хлопцям нав’язали шкарпетки, для дівчат пінетки», — розповідає волонтер Таїса Вайцеховська.
Зі Сходу волонтеркам приходять фото та прапори з підписами бригад. Жінок надихає це ще більше, вони зізнаються, раніше із пошиттям взагалі не мали нічого спільного, але на пенсії вирішили присвятити себе волонтерству.
«Я ніколи не була швачкою, я все життя пропрацювала в редакції. Я можу напихати подушечки, можу їх зашивати, що скажете, буду допомагати», — каже волонтер Олена Смольницька.
З передової на Сході до Ковідних викликів, волонтерки підключилися до допомоги медичним закладам — почали шити постільну білизну. Робота кипить, як у вулику.
«А зараз ми допомагаємо медикам, через коронавірус. Подушечки в лікарню напихуєм», — додає волонтер Валентина Маліновська.
Для роботи годиться все. Перешивають на рукавички навіть старі джинси.
Бабусин батальйон може все. Життя на пенсії, кажуть волонтерки, має бути насиченим