35 років після катастрофи: як зараз виглядає зона відчуження / Спеціальний репортаж

Спокійне життя жителів маленького містечка Чорнобиль кардинально змінилося у далекому 1966 році. Саме тоді радянська влада прийняла рішення про будівництво нової атомної електростанції. За 6 років розпочали будівництво Чорнобильської АЕС,  ще через 5 —  запустили перший енергоблок.  У грудні 78-го - другий, у 1981 року —- третій, через два роки — «ожив» 4 енергоблок, що і стало початком кінця. 30 кілометрова зона навколо ЧАЕС назавжди стала зоною відчуження.

Щойно перетинаєш КПП потрапляєш ніби у інший світ. Сам Чорнобиль видається звичайним українським провінційним містечком. Щоправда, мертвим уже більш як третину століття. 

Із вічно живих тут тільки Ленін, і мовчазна алея з назвою населених пунктів, назавжди стертих зі світу.

Життя сімей, які проживали у Чорнобилі та навколишніх селах змінилося назавжди. 

Син ліквідатора згадує як усе почалося для його родини. Офіцери згодом поверталися додому у спецодязі, мовчазні і, як правило, вже сиві. Значна доза опромінення не минула безслідно,  найбільше постраждали нирки, кожні три роки батька доводилося оперувати. 

Через 35 років дорогою до ЧАЕС наші дозиметри зашкалюють, при нормі 00.17, фіксують щонайменше 50 і вище. Останнє виселене село Копачі за 4 км від ЧАЕС, воно найближче до станції й саме воно відділяє зону  від інших населених пунктів. У Копачах залишилося дві уцілілі будівлі — пошта та дитячий садочок. Решту знесли й завалили землею, це село накрив найсильніший радіаційний слід відразу після вибуху.

Місто з Чорнобильською АЕС зєднував пішохідний та міст, тепер його називають мостом смерті. 

Після аварії хмара радіонуклідів фактично накрила міст, радіаційний фон тут сягав 600 рентген/годину. Під мостом нині живуть гігантські соми.

Сама ЧАЕС і смуга навколо неї — величезний могильник ядерних відходів. Четвертий реактор атомної станції, що вибухнув в 1986 році, наразі законсервований. Перший саркофаг створили ще по гарячих слідах аварії, а другий — більш надійний — завершили зводити в 2016 році. Тепер цей об'єкт Укриття являє собою величезну арку насунуту на місце, звідки свого часу вирвався «мирний атом».

Сьогодні кожен знає, що страшна трагедія не закінчувалася у ніч проти 26 квітня. Попередили всесвітню катастрофу вогнеборці й водолази, котрі викачували воду з-під  зруйнованого реактора. 

Тепер  Чорнобиль — місто для туристів та сталкерів.  Андрій Панасенко перший раз потрапив сюди в 2015-му, коли йому було 18. Зробив це «через колючку», як сталкер. А вже потім став офіційним провідником – або "сопромом", як кажуть на сленгу.

Чорнобильська трагедія, каже Анлрій, дала можливість здійснити унікальний експеримент. Ми побачили, як відновлюється екологічна система в умовах антропаузи.

35 років з дня аварії на Чорнобильській АЕС — катастрофи планетарного масштабу, яка змінила світ. 190 тонн радіоактивних речовин викинуто в повітря, 2293 українських міст і селищ з населенням 2,6 мільйона людей накрила радіація, більше 90 тис. осіб відселено з місць постійного проживання, 8,5 мільйонів жителів колишнього СРСР отримали значні дози опромінення. Більш як за третину століття – це все цифри і статистика. Можливо, сопром Андрій правий: аби зрозуміти філософію життя варто хоч раз зазирнути чорнобильській пустці в очі