Життя після трансплантації: як себе почувають батько і син, яким першим в області провели операцію
Це Андрій згадує у якій палаті лежав, поки за його життя боролися медики. Сьогодні чоловік приїхав на своє чергове обстеження в обласну лікарню. Саме тут пів року тому для нього та усієї області стався прорив — перша в області трансплантація нирки.
Зараз Андрій із посмішкою згадує день, коли йому пересадили нирку і як він тоді себе почував, от тоді, каже, весело не було.
«Я почуваю себе краще, бадьорість піднялася як пересадили нирку, бо до цього дуже сумно було», — каже Андрій Ткачук, якому пересадили нирку батька.
Проблеми із нирками у Андрія почалися ще у 2005 році, а останні роки креатинін чоловіка зашкалював до 700, в той час як норма 115 мікромоль на літр. Тоді лікарі запропонували два варіанти: пересадка органу або постійні курси гемодіалізу.
«Це щотижня потрібно по три-чотири рази по 5 годин підключатися, проводити ці сеанси, очищати кров від цих токсинів. Без тих сеансів людина не може жити, а на сьогоднішній день трансплантація — це єдиний шанс, який дає можливість якісно повернутися людині до життя», — сказав завідувач відділенням кардіохірургії, трансплантації органів і тканин Житомирської обласної лікарні Анатолій Матвійчук.
Тоді Андрій став у чергу на донорську нирку у Київ та у Білорусь, але чекати вже не було часу. Свій орган сину вирішив віддати батько, чоловік за подвиг це не рахує, каже на його місці так зробив би кожен.
«А куди далі було чекати, нирка вже відмовила в нього, а черга велика. Скільки можна було чекати, не було куди», — розповідає батько Андрія і його донор Олександр Ткачук.
Підготовка до трансплантації тривала кілька тижнів і вже після того як лікарі упевнилися, що нирка донора підходить пацієнту, визначили день операції — 21 червня. За життя 65-річного батька та його 35-річного сина у той день боролося понад два десятки медичних працівників. Допомагали столичні колеги. А ще близько 60 медиків доклали зусиль ,аби пацієнти повернулися до свого звичного життя.
Андрій і Олександр медиків обласної лікарні називають своїми рятівниками.
А завідувач відділенням зізнається, із своїми першими пацієнтами тепер завжди на зв’язку.
Така операція коштує загалом близько 300 тисяч гривень, але для пацієнтів — вона безкоштовна.