Родичі не підійшли, а орган померлої людини чекати довго: що робити тим хто потребує трансплантації

Ось так розпочинається кожен вечір Артема. У чоловіка діагностували ниркову недостатність і усю ніч йому доводиться бути на діалізі.

«Підключаюсь через живіт, в животі катетер-трубка. І 8 годин я лежу, і через мене проходять ці всі розчини — 10 літрів», — каже Артем Василенко, який потребує трансплантації.

Про те, що хворі нирки чоловік дізнався два роки тому. Спочатку стабілізувати стан намагалися медикаментозно, але це не допомогло. Ситуацію ускладнює ще і супутнє захворювання — цукровий діабет.

«Поступово до цього йшло вже», — сказав Артем Василенко, який потребує трансплантації.

«На жаль, цукровий діабет приводить до таких станів дуже часто», — зазначає завідувачка нефрологічним відділенням Житомирському обласної лікарні Алла Біляс.

Через цукровий діабет для Артема й підібрали метод перитоніального гемодіалізу.

«Відбувається обмін між діалізуючим розчином і кров’ю хворого. Де з крові хворого забираються шлаки такі як: сечовина, креатинін й інші деякі шкідливі речовини. Зливають з черевної порожнини і зливаються назовні», — розповідає завідувачка нефрологічним відділенням Житомирської обласної лікарні Алла Біляс.

На гемодіалізі хворі можуть жити й десятками років, питання у якості такого життя. Через хворобу Артему довелося покинути роботу та відмовитися від хоббі.

«Кращий варіант — це трансплантація нирки», — говорить завідувачка нефрологічним відділенням Житомирської обласної лікарні Алла Біляс.

За останні два роки в Україні провели більше трансплантацій, ніж за всі роки незалежності. Двічі й лікарі Житомирської обласної лікарні пересаджували нирки. Але донорами були родичі пацієнта. Артему ж із родини ніхто не підійшов через рідкісну групу крові — у нього перша негативна.

А от чекати нирку від померлої людини теж можна роками. Орган має підійти за усіма можливими параметрами. Увесь цей час Артем буде на гемодіалізі.

«На діалізі можна теж і 10 років жити. Але це таке життя…муки», — каже Артем Василенко, який потребує трансплантації.

Родина почала шукати донора. Окрім родинної трансплантації чи пересадки органу від померлої людини існує, так зване, перехресне донорство. Наприклад: у двох родин є реципієнти, які потребують пересадки, але їхні родичі їм не підходять за імунологічними характеристиками. Тоді ці родини можуть обмінятися донорами. Такий вид донорства встановлений Законом України про трансплантацію, але водночас застосувати його й досі неможливо.

«Порядок його (закону) застосування регулюється та затверджується Кабінетом Міністрів України. Проте станом на сьогодні такий порядок не прийнятий», — говорить юрист адвокатського об’єднання «Аспер» Юлія Лушпієнко.

Тож із ситуації є два виходи: або чекати орган померлої людини, або усім, хто потребує трансплантації об’єднатися і звертатися до Кабміну, аби чиновники врешті затвердили застосування перехресного донорства.

Поки ж на одужання свого тата чекає маленький Дмитро.