Дистанційне навчання: як житомирські учні навчаються онлайн

Навіть розминаються діти тепер дистанційно.

По той бік екрану вчителька Ольга Йосипівна.

По цей — першокласниця Настя.

Провчитися у школі, за партою Настя встигла перший семестр, а далі чергова хвиля ковіду знову усадила перед моніторами комп’ютерів усіх школярів та студентів. У родині Олени — 2-є дівчаток школярок. Старша донька Аня у 4-му класі й нерідко уроки в обох припадають на один і той же час.

Старша донька Олени до того ж навчається за програмою інклюзивної освіти, а це потребує ще більшої уваги та часу. А ще допоміжних засобів.

Дівчинка має діагноз — дитячий церебральний параліч, втім від навчальної програми із дітей ніхто не відстає. Мама дівчаток каже, навіть під час дистанційки рівень знань не зменшився, а за потреби вчителі готові пояснити матеріал й двічі.

Та на перших порах було важко усім, але зараз і діти, і педагоги змогли таки пристосували до навчання у гаджетах. У кожної дитини вже є своя електронна пошта, де батьки можуть проконтролювати який урок і у який час відбуватиметься. Туди ж учителі надсилають домашні завдання.

Онлайн діти вивчають і здають вірші.

А потім теж онлайн отримують оцінки.

Водночас і мама, і тато дівчат працюють. Батькам довелося пристосовуватись до нових умов і самим. Олена викладає в університеті, але там теж зараз дистанційка, тож довелося підлаштувати графік занять так, щоб встигати і тут, і там.

«Зранку ми сидим на онлайн уроках, ми все вчимося. Далі ми так як і завжди. Коли діти приходять зі школи вони ж теж не відразу сідають за уроки, тобто у них є час на відпочинок. Тому поки мама на роботі — діти відпочивають. А далі мама приходить додому, ну й в принципі все відбувається так як і в звичайному режимі», — розповідає мама школярів Олена Дика.

І поки батьки на роботі, у дітей, так би мовити перерва. Дівчата вчаться грати у шахи.

І хоча налагодити «домашній» навчальний процес таки вдалося, закрити очі на усі мінуси дистанційки важко. Вимушено діти постійно за компом. Погіршують зір та набувають проблеми з хребтом. Та перш за все, каже мама, дітям не вистачає живого спілкування.

І поки Аня сумує за школою.

А от першокласниця Настя поки за однокласниками не скучила, каже, навчання удома в піжамі їй до вподоби.

І хоча про майбутню професію думати ще зарано, Аня зізнається, мріяла стати перукарем, але вже передумала.

Сьогодні дівчата спробували себе і у ролі журналіста.

Звісно, як пандемія вплинула на рівень знань учнів буде зрозуміло за кілька років, кажуть у МОН, але вже зараз визнають, коронавірус і якість освіти — не друзі.