У Житомирі зранку і до вечора жінки плетуть маскувальні сітки для військових

Свій єдиний вихідний і одночасно день народження житомирянка провела у колі незнайомих жінок, бо ж сидіти на місці, поки наші хлопці захищають державу — не змогла. 

«Поки мене син не привітав, то я б і забула, що це сьогодні. Я працювала ці дні, а так як сьогодні вихідний, я вирішила, що я краще прийду сюди» — каже житомирянка Ірина.

І таких відданих жіночок тут кілька десятків щодня. Вони з’їжджаються сюди з різних куточків Житомира і плетуть для наших військових маскувальні сітки. 

Хтось готує тканину для сіток. Матеріал сюди зносить усе місто.

І у кожного тут своя історія. До прикладу, здебільшого у всіх сини чи чоловіки на війні, а сидіти без діла не змогли жінки. Ледве стримуючи сльози, пані Тетяна каже, що й сама готова боронити своє місто. 

Й радить росіянам йти геть з нашої землі поки можуть. Бо ж в іншому випадку стануть просто добривом для української землі. 

Пісні, чай і трохи їжі, так щодня проходять будні цих жінок. Стоять тут зранку й до вечора, поки не замерзнуть або не почнеться комендантська година. І от це вкотре доказ, що українців не подолати, кожен допомагає як тільки може й стоїть до останнього