У Житомирі вчергове прийняли біженців: жахлива історія того, що довелося пережити одній із родин

«Вдома полізли вже. Трощити. Ми цілий місяць були і дитина у нас родилась вдома. Груднічок. І не записаний, і нічого. Ми цілий місяць жили у страху. Літаки над головами літали. Зайшло в хату 30 людей, зі зброєю, ми тікали у ліс».

 І це лише мала частина того, що довелося пережити цій родині. Без сліз пані Люба згадувати це не може. Найболючіше, що вагітність жінки й найпрекрасніший момент появи дитинки на світ був під обстрілами й страхом, що орки знов ломитимуться у хату.

«Без світла були, медсестра допомагала. Дитя не встигло народитися, а вже труситься» — розповіла молода мама Наталя Погрібна.

Сьогодні Даніелю 12 днів і він назавжди став дитиною війни. У Житомирі маля оглянули й нарешті зареєстрували, бо у рідному селі зробити це було неможливо. Тікала родина із Вишгородського району. Кажуть й досі не знають як удалося врятуватися. Тікали самотужки під страхом розстрілу.

За місяць війни наступали моменти розпачу, родині не було чого їсти. Діти, ховали хліб під подушку, бо ж не знали чи завтра буде що ухопити. Багатодітній родині допомагали сусіди чим могли.

Життя у колись мирному селі орки перетворили у пекло. Танки їздять по селу й стоять у дворах, усі машини росіяни знищили, аби люди не могли виїхати, українців не випускають. Над чоловіками, яких ловлять — знущаються. Не шкодують орки і своїх же, розповідають шоковані люди.

Сьогодні у родини була перша відносно спокійна ніч, без літаків над головою і страху смерті.

Наталя із дітьми та чоловіком приїхали, як то кажуть, голі босі, усе майно й речі лишилися у селі. З собою ухопили лише документи. У Житомир вони приїхали на кілька днів, кажуть родичів ніде не мають, тож будуть далі вирішувати, що робити. Та головне. Що зараз вони у теплі, а у закладі, де зараз перебуває родина є усе необхідне для біженців.

Майже без відпочинку, з ранку і до ночі, аби людям було комфортно, працюють повари у їдальні. Щодня вигадують якесь меню.

У закладі, де прийняли біженців кажуть, усього є вдосталь, хіба, що хочуть зробити запасів буряків, морки та цибулі. Бо ж чи не щодня у цьому закладі приймають від 100 до 350 людей. Тож якщо у вас є можливість допомогти звертайтеся на гарячу лінію