Поліція в умовах війни: як патрульні оберігають спокій громадян уночі

Ранок 24 лютого перевернув життя усіх українців. Цього дня захист мільйонного населення держави упав на плечі наших захисників, рятувальників та поліцейських. У кожного із них додалося багато завдань, які і до того були нелегкими. Так, по тривозі усі поліцейські прибули у свої управління, яке на кілька тижнів замінило їм рідну домівку.

«Наш весь особовий склад управління патрульної поліції Житомирської області був піднятий по тривозі і стовідсотково був зібраний на території управління. Весь особовий склад залишався на території управління, ніс службу згідно розстановок, сил та засобів, заступали на блокпости, де перевіряли підозрілих осіб спільно з військовослужбовцями ЗСУ та теробороною» — повідомив т.в.о. заступника командира батальйону управління патрульної поліції Житомирської області Віталій Шатохін.

Із цього моменту про слово «вихідний» поліцейські на певний період забули. А рідних могли побачити на кілька хвилин, якщо пощастить, хтось же — не бачив близьких перші місяці війни й зовсім. 

«Якщо до війни патрульні поліцейські заступали позмінно, то з першого дня війни ми заступали на цілодобове несення служби. Ми заступали на лінію, потім патрульні поліцейські мали можливість відпочити, але в підорозділі знаходилися в такому посиленому режимі. Лише мали змогу відпочити, перебуваючи в резерві» — сказав т.в.о. заступника командира батальйону управління патрульної поліції Житомирської області Віталій Шатохін.

«Десь приблизно два місяці війни от не бачились. Ну спілкувалися в телефонному режимі, але не бачилися. Батьки проживають на території, де були активні бойові дії» — додав патрульний поліцейський Андрій Гурін.

Страх за батьків, дружин та дітей нікуди не зник. За можливості своїх близьких поліцейські відправили у більш безпечні місця, самі ж залишилися захищати Житомирщину. Із управління службу не покинув жоден патрульний.

«Ми знали на що ми йшли» — каже старший сержант патрульної поліції Юлія Новікова.

Тож ми вирішили побачити на власні очі, як воно, бути патрульним поліцейським під час війни і як Житомир живе уночі, поки триває коменданстька година. Разом із правоохоронцями на чергування заступили о 7-й вечора й не встигло минути кілька хвилин, як уже надходить виклик. На місце конфлікту поліцейські прибувають за лічені хвилини. 

Отож крім додаткових завдань по виявленню, тих же диверсантів, конфлікти між людьми та інші правопорушення нікуди не зникли. Поліцейські реагують на усі виклики, які надходять на лінію. Так, у цьому випадку жінка викликала поліцію уже кілька разів, неадекватна сусідка то закриє їх у підвалі, то лається на дітей, а тепер із чоловіком опустилися до крадіжки. Вирішити питання полюбовно порушники не захотіли і двері патрульному не відчинили, тож жінка написала на них відповідну заяву. Далі справою займатиметься дільничий, патрульні ж продовжують чергування. Нікуди не поділися і водії-порушники, які через перевищену швидкість чи керування авто у стані сп’яніння скоюють смертельні ДТП. Так, щойно закінчився попередній виклик поліцейські патрулюють містом й зупиняють водіїв, які порушили правила дорожнього руху. 

Якщо ж порушення незначне, водії можуть відбутися попередженням. Як кажуть самі поліцейські, їхнє завдання не виписати штраф, а якомога більше перевірити водіїв, аби ті не сідали за кермо під "градусом". Іноді ж буває, зупиняють авто для перевірки, а виявляється, що водій чи авто у розшуку. У нашому випадку подібного не сталося. 

Самі водії до зупинок із перевіркою ставляться із розумінням, тим паче, по душі, коли за незначне правопорушення не виписують штраф, а пояснюють як виправитися та попереджають на майбутнє. 

«З розумінням звісно, ми ж усі розуміємо, що можуть шукати якихось диверсантів» — сказав водій Петро.

Та уже за кілька годин водія якого зупинили, бо той не увімкнув ближнє світло фар, запідозрили у вживанні наркотиків. Й хоча законодавством нині передбачено конфіскування авто у таких порушників на потреби ЗСУ, водії продовжують нехтувати усіма правилами. 

Якщо суд доведе провину чоловіка, із своєю автівкою йому доведеться попрощатися, вона згодом буде передена на потреби ЗСУ. І хоча таких правопорушень поменшало у порівнянні із мирним часом, за цю ніч відзначився ще один водій. Але тепер фури. Чоловік уночі, вже у коменданстьку годину їхав повз Житомир, мав дозвіл на рух у заборонений час, проїхав блокпост, але не зміг проїхати узбіччя, яке було усіяне, такими собі, маленькими їжаками, їх водій просто напросто не помітив.

Попри те, що водій мав ознаки алкогольного сп’яніння, він прийнявся звинувачувати у зловживанні спиртним поліцейського й до кінця божився, що не пив. А потім вирішив і життя повчити, і як правильно служити. 

Склали патрульні залік перед водієм чи ні, він не сказав, але от згодом свідчення свої таки змінив й зізнався, що чарку в руках таки тримав. 

«Я вживав спиртне після того, як я наїхав. Я зупинився і я да, я вжив спиртне, я не вживав під час руху спиртного. Мені 30 тисяч завтра треба віддати за три колеса» — сказав водій.

Далі із водієм теж розбиратиметься суд. Тим часом у місті уже діє комендантська година. 

Саме у цей час поліцейські виявляли найбільшу кількість диверсантів. На перший погляд вони звичайні громадяни, але саме тим, що вони порушили заборону на пересування уночі, вони і привертають увагу патрульних. От тоді ДРГ і брали на гарячому. 

«Повідомлення у них на телефонах. Спілкування із країною-агресором, спілкування у каналах із країною-агресором. Дуже багато таких маленьких деталей, а ззовні вони як і всі прості люди схожі один на одного» — розповів патрульний поліцейський Андрій Гурін.

Нині, виявляти ДРГ це одне із основних завдань поліцейських. Патрульні зізнаються, частенько саме завдяки пильним громадянам вони виявляли ворогів. 

«Дуже часто буває таке, що інформація не підтверджується, але були випадки і дуже багато, що саме завдяки громадянам нашим, пильності їхньох, ми виявляємо людей, які допомагають країні-агресору, які працюють на державу-агресора, тож це все завдяки нашим громадянам» — додала старший сержант патрульної поліції Юлія Новікова.

Так лише наш екіпаж за ніч перевірив до десятка людей, які гуляли вулицями міста у комендантську годину. Причини свого порушення, усі називали різні, утім перевірки уже не уникнути. 

Нагадаємо, у період воєнного стану конституційні права і свобода людини обмежується. Усі, без виключення, при собі повинні мати документи, що засвідчують особу, інакше подорож закінчиться у райвідділку. Так сталося із наступним молодиком. 

Тож уже за кілька хвилин хлопець опинився у кайданках, людей, яких перевірити неможливо на місці, супроводжують у фільтраційний центр в Житомирське районне управління поліції. 

На жаль, для таких людей ніби не існує заборони, пару чарок, для них і війна закінчилася. 

Й він такий не один. Чолов’яга їхав із іншого регіону України разом із друзями, на ніч вирішили зупинитися у Житомирі, однак зробили це близько 3-ї ночі й логічна перевірка поліцейських, які помітили невідомих, мало не закінчилася скандалом і арештом.

«Потрібно було залишитися в тому місті до коменданстької години. Рухались ви через Львів, через Новоград-Волинський, там мали б залишитись. Зараз це привід перевірити документи. Ми можемо відвезти вас у райвідділок і там тримати можемо три години і довше, тому спокійно виконуйте вказівки поліцейського» — пояснює поліцейський порушнику.

Якщо ви уже і порушили комендантську годину, принаймні не варто сперечатися і якщо приховувати нічого, після перевірки людину відпустять додому. Іноді й справді бувають невідкладні справи, як от цей хлопець, який о 2-й ночі поспішав до хворого батька. Після перевірки молодика відпустили, той, у свою чергу, пообіцяв більше не порушувати заборону й радий, що його обставин поставилися із розумінням. 

Поліцейські кажуть, такі випадки теж не рідкість. Їхній обов’язок перевірити тих, хто у комендантську годину опинилися на вулиці, за потреби, можуть і допомогти. 

«Багато людей бувало просто у комендантську годину дійсно мали не відкладні справи, могло залежити життя або здоров’я їхніх членів сімей. Звичайно тут відносимося із розумінням, допомагали у таких випадках» — повідомив т.в.о. командира взводу №1 роти 1 управління патрульної поліції Дмитро Войнівський.

Так бувало переселенці посеред ночі опинялися просто неба, їм правоохоронці допомагали знайти житло. А коли Житомирщина потерпала від ворога патрульні долучалися і до евакуації мирних жителів ризикуючи і своїм життям. 

Й після евакуації допомога на цьому не закінчується, поліцейські продовжують опікуватися людьми, яким довелося через війну покинути рідні домівки. Для патрульної Юлії підтримка переселенців має своє значення. У перші дні війни вона разом із сестрою відправила трьох своїх дітей до Італії, сама ж залишилися боронити місто. 

Для малих влаштовують і невеликі свята, аби бодай якось переключити увагу від того, що їм у юні роки довелося пережити. 

Та от Юлія зізнається, найбільше у своїй роботі цінує те, що може комусь урятувати життя. Адже робота поліцейського це не просто зловити злочинця чи виписати штраф, це дещо більше й іноді доводиться бути комусь психологом.

Такі випадки не рідкість у Житомирі. Минулоріч молодий хлопець уже був на волосині від смерті, патрульний останньої миті схопив його і не дозволив зіскочити з мосту. А кілька років тому про потенційну самогубцю, яка перелізла через  парапет  і  стоїть на висоті 30 метрів, поліцію увечері повідомили перехожі. Патруль, що приїхав до мосту, півгодини вмовляв жінку не робити фатальний крок. Та вагалась, але зрештою ледь не стрибнула. В останній момент поліцейський схопив її за руку і перетягнув через огорожу мосту.

Іноді доводиться бути і рятувальниками. Як от у Рубіжному із охопленого полум’ям будинку патрульна урятувала дитину. 

Чи лікарями, як от кілька днів тому, поки їхала швидка, ТОРівці Житомира надавали допомогу дитині, яку покусала собака. Утім після стількох пережитих випадків згадати конкретну історію порятунку чи коли власне життя убуло у небезпеці патрульні не можуть. Кажуть кожен день різний й ніколи не знаєш, які випробування готує зміна.

Аби захищати громадян, патрульні жертвують і родинним затишком. Юля зізнається, іншого варіанту як відправити дітей закордон не бачила, для неї головне, що вони не самі і у безпеці. 

Але і війна допомогла дещо усвідомити. Як от, що кохання не чекає. У березні Юля вийшла заміж за коханого, шлюб засвідчив начальник Департаменту патрульної поліції Євген Жуков. Юля згадує, весілля відкладали уже кілька років та коли почалася війна, вирішили більше не гаяти час, надихнулися й тим, що колеги теж активно почали одружуватися. 

А познайомилась Юлія, тепер уже із чоловіком, ще у 14-му році, коли росія уперше напала на Україну. Дівчина сама із Слов’янська, власне там і присягнула на вірність українському народові. А поки не стала патрульною, активно волонтерила та допомагала військовим, так і познайомилася із коханим. Сам він із Житомирщини, тому сюди і переїхала. Зараз війна вкотре тимчасово їх розлучила, бачаться рідко й лише на кілька хвилин, тож поки Юля у Житомирі охороняє спокій громадян, коханий бореться за вільну Україну. 

Та попри усі виклики долі й небезпеку, патрульні кажуть, жодного разу не з’явилося і думки покинути службу. 

А найголовніше, що із початком війни українці таки згуртувалися і разом борються проти ворога, помітно зросла і довіра громадян до поліцейських. 

Разом із тим потеплішали стосунки і між колегами. Так би мовити один за всіх і всі за одного. 

Патрульні-хижаки, так поліцейські нині себе називають. На грудях та авто можна помітити новий шеврон, який з’явився нещодавно, але для правоохоронців несе свій символізм