Історія рятувальника: за 25 років роботи такі жахіття доводиться бачити вперше
Так описує свою роботу за останні майже 5 місяців підполковник Служби цивільного захисту Євгеній. Його загальний досвід роботи рятувальником складає понад 25 років, з 2005-го працює начальником частини у Малині, однак такі жахіття бачить вперше. Згадує, доводилось гасити цілі вулиці.
Малинська територіальна громада одна з найбільш постраждалих у Житомирській області. Населені пункти піддавались як авіаударам, так і артилерійським обстрілам. Рятувальникам часто доводилось працювати на межі життя і смерті.
«Ми в нічний час приїжджали і горіло цілими вулицями, по 10 будинків за раз. Приїжджали на пожежному автомобілі і не знали за що хапатися, бо треба було допомагати людям, а горить все» — розповів начальник 13-ї пожежно-рятувальної частини Малина Євгеній Возний.
Підрозділ Євгенія Возного до ліквідації наслідків ворожих обстрілів залучався більше 20 разів. Під охороною рятувальники перебували близько 30 населених пунктів. Однак кожен свій виїзд до найменших деталей пам’ятають досі. Один з таких стався 8 березня у селі Юрівка. Тоді від ворожої авіабомби загинула ціла родина, серед яких 3-є неповнолітніх дітей.
«Це був нічний час, ворожий літак пішов, вулиці були мертві, тихо, блокпости, вили сирени. Ми своїми силами що змогли освітили, однак не знали, чи можна вмикати прожектори, адже авіація в будь-який момент може повернутися. Але проводили пошуки поки не знайшли усіх загиблих» — згадує начальник 13-ї пожежно-рятувальної частини Малина Євгеній Возний.
Найтяжчим за усі майже 5 місяців роботи у посиленому режимі був березень. На виїзди рятувальники виїжджали мало не щодня. Одним з найбільш постраждалих виявилось село Морозівка. Масованим артилерійським та авіаобстрілам населений пункт піддавався неодноразова і зараз майже на 80% зруйнований.
«Зруйнований Будинок культури, школа, селищна рада. Підрозділи виїжджали неодноразово, бачили все на власні очі відразу після авіанальотів та бомбардувань. Картина - вимерле село, все горить, горять будинки, як під час другої світової війни» — каже начальник 13-ї пожежно-рятувальної частини Малина Євгеній Возний.
Діставатися сюди було вкрай важко. До того ж найчастіше обстріли проводились у нічний час, що також ускладнювало роботу. Дорога в 30 кілометрів займала близько 20 хвилин.
Та, на щастя, рятувати людські життя тут не доводилось. Місцеві під час обстрілів переховувались в укриттях. Та не всім мешканцям громади вдавалось сховатися від ворожих нальотів. 6 березня під подвійним ударом опинився сам центр Малина. Тоді у приміщенні військкомату загинула людина. Ще з десяток постраждали. Того вечора пошкоджень зазнала і сама пожежна частина, яка знаходиться в декількох метрах від місця прильоту.
Та, на щастя, рятувати людські життя тут не доводилось. Місцеві під час обстрілів переховувались в укриттях. Та не всім мешканцям громади вдавалось сховатися від ворожих нальотів. 6 березня під подвійним ударом опинився сам центр Малина. Тоді у приміщенні військкомату загинула людина. Ще з десяток постраждали. Того вечора пошкоджень зазнала і сама пожежна частина, яка знаходиться в декількох метрах від місця прильоту.
Та того вечора довго чекати рятувальники не могли, адже було необхідно допомагати постраждалим та ліквідовувати наслідки ворожого бомбардування. Той день пожежники пам’ятають похвилинно.
Та навіть у таких умовах хлопці продовжують невпинно робити свою роботу та рятувати людські життя, ризикуючи своїми. Згадують, спочатку було лячно, але зараз звикли і знають точний порядок дій. Зізнаються, працюють і будуть працювати далі заради України, адже іншої країни в нас немає