Житомирські волонтери перейняли естафету й на тиждень організували табір для дітей у Бородянці
Зараз тут чути дитячий сміх, на кожному кроці спортивні ігри, співи чи лекції. Тим часом у волонтерів складне завдання: розважити малих і допомогти їм забути жахи війни.
«Я живу в Бородянці, ми десь їздили, але потім повернулися сюди в Бородянку» — розповідає Марина.
Маринці 5 років, вона народилася та жила у Бородянці, поки сюди не прийшов «руській мір». Коли почалася повномасштабна війна, батьки вивезли її у більш безпечне місце, де була, дівчинка не пам’ятає. А це Арина, їй 9, разом із мамою школярка встигла евакуюватися закордон ще до приходу російських військ на Київщину й лише нещодавно родина повернулася додому.
«Ми від’їжджали спочатку в Польщу, а потім приїхали знову в Бородянку, коли мама дізналась, що хата ціла, то ми через кілька тижнів повернулись додому» — каже Арина.
Усі діти тут розуміють, що відбувалося у рідному місті, але поки говорять про це не охоче. Волонтери кажуть, кожна присутня тут дитина — постраждала й зараз головне завдання зробити усе можливе, аби вони не закрилися у собі і не переживали біль наодинці.
«Якщо дорослі можуть виразити свої емоції, можуть один з одним поділитися чи поплакати. А діти насправді так закриваються через це все» — сказала волонтер ГО «Світова молодіжна спільнота-Житомир» Ірина Ляденко.
«Ми стараємося якомога більше їх розвеселити, тому, що дуже багато діток сумні, без настрою, вони дуже багато втратили близьких людей, багато втратили домівки свої» — додала волонтер ГО «Світова молодіжна спільнота-Житомир» Надія Острова.
Самі діти зізнаються, де б не були, сумували за рідною домівкою та спілкуванням з однолітками й раді, що до них приїхали волонтери погратися.
«Мені подобається в таборі тому, що тут є ігри, можна тут погратися з дітьми і тут мені подобається, що є всі, всі люди, всі діти і моя вчителька тут ходить» — каже Арина.
Денний табір для дітей розгорнули у школі, це єдиний уцілілий навчальний заклад. Займаються у Бородянці із дітьми волонтери із Житомира перший тиждень, програма розрахована на 5 днів, далі естафету назад прийме міжнародна організація, яка до цього опікувалася містом. Та робота в раніше окупованих селах Київщини для житомирської організації не новина.
«Ми туди їздили два місяці. Макарів, Андріївка, Гавронщина, Липівка» — розповіла волонтер ГО «Світова молодіжна спільнота-Житомир» Ірина Ляденко.
Допомагати місцевим стали із перших днів звільнення, розповідає Ірина. Спершу це були гуманітарні вантажі, привозили лікарів, адже отримати належну медичну допомогу тут люди й досі не можуть. потім вирішили, що людей час підтримати і морально.
А ще майстеркласи, спортивні змагання, естафети, лекції з християнської етики й Mind-лекції.
Волонтери кажуть, навіть після кількох годин занять по дітям видно, що їм легшає.
Й на цьому громадська організація «Світова молодіжна спільнота» зупинятися не збирається. Волонтерка Наталя каже, зараз мають плани співпрацювати з ЮНІСЕФОМ, а після Бородянки планують поїхати у села поблизу.
У Житомирі організація теж не припиняє роботу. Волонтери займаються як і з місцевими дітьми та дорослими, так і з вимушеними переселенцями. Активні заходи для малих незабаром планують провести і у нашому місті