Як працює гуманітарний штаб у Баранівці: допомога ВПО, ТрО, ЗСУ (ВІДЕО)
24 лютого розділило життя українців на «до» та «після». Більшість з нас були вимушені займатися тим, чого раніше ніколи не доводилось робити. Серед них – директор Баранівської школи мистецтв Юлія Ейсмонт-Мігей. І все заради однієї мети – допомогти країні та пришвидшити перемогу. Тож кожен став воїном на своєму фронті. Команда небайдужих з Баранівки, що на Звягельщені, за лічені дні створила гуманітарний штаб, аби допомагати усім, хто того потребує.
«Почали організовувати збір харчів і всього необхідного, адже якщо зараз ми майже кожного дня отримуємо потребу, то тоді було майже кожну годину і кожного разу це було щось нове», — розповідає волонтерка Юлія Ейсмонт-Мігей.
Майже відразу свою допомогу почали пропонувати закордонні партнери та друзі. Першою буквально за декілька днів приїхала вантажівка з Польщі. Волонтери кажуть: не питайте як, але ми це зробили.
«Заради доброї справи в нас все вдавалося. Вдавалося знайти водіїв, машини, домовитися з логістикою. Для наших друзів це також було вперше, і це була така спільна справа, яка всіх нас ще більше об’єднала», — говорить волонтерка Юлія Ейсмонт-Мігей.
Згодом майже щодня
почала надходити допомога з багатьох країн світу. Формували її українці, які на той час знаходились закордоном.
«То була Данія, Естонія, Литва. Навіть такі далекі від нас країни, як Ірландія, Португалія долучались до збору. Ми їм щиро вдячні. Фактично всі наші громадяни, які проживають у Європі, долучились до збору», — каже керівник складу гуманітарної допомоги Віктор Курбатов.
Однією з найактивніших виявилась Естонія. З країни надходили як продукти, так і речі, і навіть техніка. Особливу підтримку надавало місто-побратим Тирва.
«Вони також одні із перших відгукнулись на допомогу. Перша їхня допомога – це були кошти надіслані нашій громаді на потреби військових, тероборони. Коли до нас приїжджала делегація з Естонії, вони разом з авто привезли нам пальне, також для військових, яке вже за декілька днів також було доставлене на Схід. Також вагомою була допомога для наших пожежників. Привезли різний інвентар і це було необхідним», — зазначає волонтерка Юлія Ейсмонт-Мігей.
Загалом до гуманітарного штабу в Баранівці з початку повномасштабного вторгнення надійшло більше 130 тон вантажу. В першу чергу допомогу розподіляли між переселенцями, адже з лютого громада прихистила більше 3-х тисяч біженців. Надавали продуктові набори та речі першої необхідності.
«Видача продуктових наборів відбувалась так: створили телефон гарячої лінії, люди почали телефонувати, з початку війни (березень-квітень) це було кожного дня. Призначали час, місце, тут формувались набори і засоби гігієни, їх завантажували в авто, підвозили у визначене місце, люди приходили, ми їх роздавали», — додає волонтерка Інна Менчинська.
Тоді видавали гуманітарку навіть без вихідних. Та зараз потреба у продуктах зменшилась, адже багато переселенців повернулись додому і зараз в громаді їх більше тисячі.
«Зараз видача відбувається рідше, близько 2-х разів на тиждень. Остання була у п’ятницю, це близько 102-103 особи за раз, в середньому від 70 до 100 осіб в день», — каже волонтерка Інна Менчинська.
Таких продуктових наборів за час воєнного стану видали близько 5 тисяч. Окремим категоріям людей, які не могли самостійно забрати допомогу, розвозили гуманітарку або особисто, або передавали через старостати. Чимало до штабу надходило дитячих речей, адже в громаді було багато малюків з родин ВПО.
«Ми його видавали окремо, на базі реабілітаційного центру, який є на території лікарні. Туди все завозилось і мами з маленькими дітьми звертались туди і брали собі підгузки, дитяче харчування, пюрешки, вологі серветки. Це вже було окремо від продуктових наборів», — сказала волонтерка Інна Менчинська.
Окрім того до штабу надходило багато ліків та медичних засобів. Частину з них залишали на потреби громади, іншу розподіляли між військовими шпиталями та лікарнями.
«Міський голова особисто завозив на Житомирський обласний онкодиспансер, в Центр первинної екстреної медицини теж передавали шприци, вітаміни», — каже керівник складу гуманітарної допомоги Віктор Курбатов.
Намагались місцеві волонтери розподіляти допомогу не лише у межах громади, але й за ними, адже в той час, коли у Баранівці ситуація залишалась більш спокійною, інші куточки області були на межі. Інколи відправляли вантажівки й за межі Житомирщини.
«Допомагали і Овручу 2 рази, Народичам, Попільні, де теж потребували люди, вони до нас зверталися. Чернігівська область, Київська, місто Миколаїв, місто Дніпро. Де була нагальна потреба і якщо така можливість була, то ми перенаправляли вантажі», — говорить керівник складу гуманітарної допомоги Віктор Курбатов.
Паралельно із гуманітарним штабом волонтери займались збором коштів на потреби територіальної оборони та військовослужбовців ЗСУ.
«Нам вдалось за кошти наших земляків спочатку 10 бронежилетів, які отримали хлопці нашої громади, які були на передовій в той час. Потім ще 4. Також придбали 10 рацій, які були хороші», — сказала волонтерка Юлія Ейсмонт-Мігей.
Та одними з найбільших досягнень у допомозі нашим захисникам вважають автомобілі, які вдалось передати на передову. 2 машини вже служать хлопцям, інші залишаються в громаді та також виконують певні функції.
«Ця машина не годиться на передову. Це машина щось перевезти, вона висока, в польових умовах вона не підходить. Вона поки залишається в громаді, хлопці такої не потребують. Цю машину пригнали наше місто-побратим Тирва з Естонії. Особисто представники місцевої влади самостійно пригнали сюди в Баранівку як подарунок і допомогу для нашого міста. Це є особлива машина, так як може перевозити людей з особливими потребами, які є в нашій громаді. Тому це дуже доречно для нашої громади такий подарунок», — говорить волонтерка Інна Менчинська.
Деякі машини волонтерки гнали особисто. Їхати за ними потрібно було максимально швидко, а знайти водіїв за такий короткий термін – важко. Тоді й вирішили: ніхто крім нас.
«Ми одна на одну глянули і такі «Їдем?» — «Їдем». Так, варіантів немає, треба було їхати допомогти. На другий день ми вже їхали до Польщі, щоб привезти сюди ці машини і так ми їздили 3 рази», — зазначила волонтерка Юлія Ейсмонт-Мігей.
Зараз волонтери продовжують активно шукати підтримки по всьому світу та залучають українські благодійні фонди. З дня на день не покладаючи рук вони прагнуть допомагати своїй країні та народу, і не планують зупинятися до самої перемоги. А вже після будуть разом працювати над відновленням нашої України.