У Житомир передали бронежилети, пластини для яких відправляли хлопці з Канади (ВІДЕО)

Валерій розглядає бронежилети, які от-от поїдуть до бійців на фронт. Каже такий захист ідеально підійде для артилеристів.

«Для арти, яка працює і захист від уламків, або від неброньованих куль цілком достатньо. І саме цього класу бронежилети, в принципі, централізовано ЗСУ постачає в артилерію», — каже голова ГО «Волонтери Полісся» Валерій Місько.

Та шлях цих бронежилетів до Житомира почався із Канади. Туди на початку війни поїхала житомирянка Вікторія із дітьми й знайшла там місцевих волонтерів, які самі родом із Рівного, в них і попросила про допомогу для рідного міста.

«Специфіка української жінки яка? Ми спочатку поплачемо, погорюємо, а потім починаєм бігти вулицями Торонто чи Лондона й шукати буряка на борщ. Так складається з нами всіма. Я познайомилась з дуже гарними людьми – це українські хлопці, які проживають в Канаді. Вони з першого дня війни об’єдналися й настільки об’єдналися, що вони створили виробництво у Рівному, я не знаю яким чином вони його налагодили, але це все відбувається дуже швидко, вони почали передавати туди метал. Ну й я запитала, чи можна для Житомира щось трішки передати», — розповідає Вікторія Дубовик, яка повернулася в Україну з Канади.

Коли ж повернулася в Україну думала, про прохання уже й забули та раптом дзвінок.

«Але ось буквально позавчора раптово мені перетелефонували з Канади і сказали, що ми для вас лишили, ми про вас пам’ятаємо, і що можливо на майбутнє, також буде можливість ще допомогти, тому що матеріал залишився, просто вони наразі шукають кошти, щоб знову поновити ось це виробництво», — додала Вікторія Дубовик, яка повернулася в Україну з Канади.

А це Оксана Данилова, вона й зустрічала земляків із Рівного, які привезли метал із Канади для українських бійців. Та й це не перша допомога від хлопців для Збройних Сил.

«Я знайома із сім’єю Ковалів вже багато років. Я подружка їхньої мами, ще коли вони жили в Рівному і хлопці такі як Едгар, і Славік, її діти, допомагали нам ще з 14-го року. Хочу зазначати, що літом 14-го року, коли ми ще тільки починали вивчати тактичну медицину, вони перші в Україні прислали нам заплатки Ашермана при пневмоторексі, про такі слова в Україні й не чули, а вони нам вже прислали», — розповідає волонтерка з рівного Оксана Данилова.

Й так 8 років поспіль. Волонтерка розповідає, перш ніж почати виготовляти бронежилети, метал побував і у Тернополі. На місцевому заводі усе порізали на пластини й лише після цього рівненські дівчата на базі невеликого фітоцентру, який тепер слугує як цех, приступили до пошиття.

«Було передано літаком 4,5 тони вантажу, який включав в собі: листи металу HARDOX 600. Це рахується один із найкращих у світі і матеріал в рулонах кордура 1000. Ми зустріли цей вантаж і тоді почалося наше виробництво броників. Але це не перша партія, тому що першу партію Канадська діаспора нам передала в готовому вигляді, другу партію виробляли в Закарпатті і ми забирали звідти», — говорить волонтерка з рівного Оксана Данилова.

Усього у Житомир передали 15 бронежилетів. Загалом цифра, на сьогодні, пошитого волонтерами захисту, завдяки переданому металу з Канади, добігає до тисячі й собівартість одного – 269 доларів. А щоб комплекти швидше потрапили до бійців їх передали Валерію. Чоловік із 14-го року на зв’язку із захисниками, у рідному селі Левкові із волонтерами теж організували цех по виготовленню бронежилетів й сам возить зібране на передову. Волонтер каже, такого вантажу зараз потребують на Херсонському напрямку й зазначає, кожен такий захист – це врятоване життя й поняття: «багато» чи «мало» у таких речах немає.

«Достатньо одного бронежилета, щоб врятувати одне життя. Це мало чи багато? А тут 15, це теоретично врятовано 15 життів», — каже голова ГО «Волонтери Полісся» Валерій Місько.

У цих бронежилетах Україну захищають син й зять рівненської волонтерки. Жінка каже, вони справді надійні, є відгуки від військових, яким вони уже врятували життя й перед кожною відправкою матеріал обов’язково перевіряють на міць й фіксують це документально.