Як працюють волонтери Житомира: допомога ЗСУ та ВПО (ВІДЕО)

Свою допомогу країні та зокрема Житомиру волонтери розпочали з виготовлення коктейлів Молотова та плетіння маскувальних сіток, які розподіляли між блокпостами міста. Та з часом вирішили підтримувати усіх, хто того потребує. В першу чергу – наших захисників. Благодійникам почали надходити пропозиції допомогти з закордону.

«Люди з закордону, наші підприємці з Житомира, запропонували привезти амуніцію, роздати нашим військовим. Перша локація була у кафе «Лампочка». Ми там все склали та за паролями пускали військових та роздавали», — розповідає волонтерка, голова ГО «Мир на долоні» волонтерка, голова ГО «Мир на долоні» Ірина Гладка.

«Це був вантаж з Мюнстера, 2 вантажі з Ірландії, 2 з Іспанії. Можна сказати, друзі самі пропонували, а я вже шукала можливості як все це привезти», — каже волонтерка, підприємець Оксана Рибак.

Згодом це переросло у справжнісінький гуманітарний штаб. Почали поступово налагоджувати зв’язки, надсилати офіційні запити у міжнародні організації. За цей час вдалось привезти понад 50 тон військової амуніції.

«На той час активно потрібні були і одяг, і їжа. Треба було привезти і доставити ті ж тепловізори, це ми також купували за підтримки наших підприємців з Житомира, і за власний рахунок. В нас був і тактичний одяг і окуляри, і наколінники. Практично все приладдя, від шоломів до рукавиць. Це все було потрібно», — зазначає волонтерка, голова ГО «Мир на долоні» Ірина Гладка.

Таким чином за допомогою волонтерів щонайменше дві тисячі військових захищають нашу неньку у повній амуніції. І саме це благодійники вважають своїм головним досягненням. Також чи не єдиними у Житомирі привозили речі для пожежників.

«Ми їх забезпечили амуніцією, спеціальними чоботами, шоломами, рукавицями. Цим я також дуже пишаюсь, адже розумію, що пожежники на даний час приймають не менш активну участь, ніж військові. Ми єдині, хто в Житомирі, забезпечив наших пожежників 2 рази», — говорить волонтерка, підприємець Оксана Рибак.

Допомога надходила з Німеччини, Португалії, Польщі, Канади. За власні кошти волонтери купували автівки на передову, нещодавно відремонтували і передали машину швидкої допомоги. Розподіляли військову амуніцію не лише серед житомирських захисників, але й тими, хто перебуває у найпекельніших точках. Доставляли вантаж туди благодійники самостійно, а також бажання допомогти виявляли десятки людей.

«Поставало питання «Хто хоче?». Ви знаєте, вставали всі і навіть більше. Приходили житомиряни, які хотіли поїхати, долучитися, побачити, передати посилки. Ще робили один дзвінок другу і сарафанне радіо спрацьовувало, ми не встигали заповнити бус своїм, коли вже приносили люди ще інше і казали, що ми теж хочемо долучатися і готові їхати», — каже волонтерка, голова ГО «Мир на долоні» Ірина Гладка.

Волонтери кажуть, хочуть бачити очі тих, кому допомагають. Саме фітбек, який дають хлопці, змушує старатися ще більше. Ірина сама родом з Донеччини, тож допомагати тим, хто захищає її малу батьківщину – особливо принципово.

«То рідненька земля, де я народилася. Мені дуже прикро, що зараз вона окупована. Хлопці намагаються зробити все можливе, щоб її звільнити. Я маю, мабуть, їм ще розказувати історії, вони розказують свої, ми цим наповнюємося. Розуміємо, що їм важлива наша допомога, а мені важливо, що вони в нас також відчувають цю підтримку. Їм дуже приємно, коли ми туди повертаємось знову і знову, під ці вибухи, але ми їдемо, ризикуємо, привозимо і вони це цінують», — підкреслює волонтерка, голова ГО «Мир на долоні» Ірина Гладка.

Востаннє на Схід волонтери їздили минулого тижня. Кажуть, хлопці рішуче налаштовані на перемогу, а доки вони там б’ються за наші життя, на своїх місцях ми маємо допомагати всім, чим можемо. І їм, і звичайним людям, чиї життя зруйнувала війна. Тому у штабі почали опікуватися і переселенцями. Зокрема, доставляють гуманітарку різним громадам як області, так і за її межами.

«Ми возили і на Сумщину, і на Київщину. І як тільки ті території звільнялися від окупації, ми відразу до них їхали і везли гуманітарну допомогу. Зустрічалися з мерами, бачили людей. Наприклад, в тій же Бучі ми були через 2 дні як її звільнили, в Гостомелі були», — каже волонтерка, голова ГО «Мир на долоні» Ірина Гладка.

Представники населених пунктів приїздили до гуманітарного штабу, волонтери навіть власноруч завантажували їхні автівки та відправляли. Однак в одну громаду благодійники їздили особисто. І це Вчорайшинськ.

«Коли населення ОТГ 5 000 і до них приїхали переселенців майже 5000 тисяч, навантаження на громаду настільки велике, що ми зібрали 2 повних буси, поїхали, розвантажились, поспілкувалися з владою», — повідомила волонтерка, голова ГО «Мир на долоні» Ірина Гладка.

Надають підтримку і тим, хто знайшов прихисток у Житомирі. Зареєструвавшись як ВПО у Прозорому офісі, переселенці отримують талони на безкоштовні обіди в нетворкінг-кафе «Лампочка». До прикладу, Оксана приїхала з двома синами з Чугуєва Харківської області і живе у нашому місті з квітня місяця. Залишатися там родина не могла. Було досить страшно та лячно в першу чергу за життя дітей. Та тут почувають себе у безпеці та відчувають підтримку людей.

«Нас дуже гарно прийняло місто, нам дуже подобається. Таке тихе містечко», — каже переселенка Оксана.

Безкоштовні обіди у «Лампочці» спробували близько тижня тому і тепер їдять тут щодня. Кажуть, усі страви дуже смачні та поживні, тож цілком задоволені. Складається набір на одну людину з кількох позицій.

«Кожного дня в нас різноманітні обіди, ми жодного разу ще не повторились. В нас обов’язкова перша страва, це або суп, або борщ. Друга страва і салат, а також компот, хліб. Ми всім упаковуємо, якщо люди не мають часу поїсти тут, або вдома знаходиться літня людина, яку треба погодувати. Вони забирають з собою, ми все упаковуємо, вони забирають», — каже волонтерка, голова ГО «Мир на долоні» Ірина Гладка.

За один день свої обіди отримують близько 60-ти людей. Таким чином волонтери хочуть не лише допомогти переселенцям, але й надати їм соціальний майданчик, де кожен з них може забути про свої проблеми, поспілкуватися та гарно провести час, відчуваючи підтримку. Реалізації усіх свої ідеї та бажань благодійники завдячують свій команді. Її й вважають своєю головною перевагою.

«Команда в нас крута, я дуже пишаюся нашою командою. Знаєте, мені є з чим порівнювати, і це коли люди всі на своєму місці. Один із членів нашої команди зараз служить в ЗСУ, ми за нього тримаємо кулачки. Сподіваємось, що в нього все добре, він був дуже активним членом нашої команди. В нас команда взагалі невелика, це 5 чоловік від сили», — резюмує волонтерка, підприємець Оксана Рибак.

Однак навіть з такою маленькою командою волонтерам вдалось досягти великих результатів, адже кожен з них у цю справу вкладає і душу, і серце. Зараз вони продовжують допомагати наших військовим, переселенцям та усім, хто того потребує. А також надихають інших, заряджаючи енергією та позитивом. Тож з таким народом перемога не за горами.