«Поки не обійняла, не повірила»: мама Дмитра Козацького поділилися емоціями про першу зустріч із сином (ВІДЕО)
Це перші обійми родини після російського полону. Діма, каже мама, навіть знайшов можливість порадувати їй із сестрою квітами.
«Як завжди, прийшов з квітами, я просто в такому була захваті. Діма не змінився, Діма залишився Дімою», — каже мама Дмитра Козацького Ірина Юрченко.
Й зізнається, у перші миті слова були зайві.
«Нам дали дозвіл зустрітися, обійнятися, постояти, помовчати, поплакати. Да, він схуд в два рази, ці плечі, ці ручечки», — говорить мама Дмитра Козацького Ірина Юрченко.
Про те, що Діму обміняли із російського полону Ірина дізналася на роботі. Згадує й натяку, що сина звільнять 21 вересня, не було. Але-от материнське серце таки щось відчувало.
«Я їхала в рейсі ще, але ми їхали уже в Київ здавати зміну. Це був вечір і за пів години до цього мене чогось почало так трусити, мені так тяжко стало. І я кажу Боженько, ну хоч якусь звісточку, я його так давно не чула. Я не знала, де він, ну хоч якась звісточка. Але я себе взяла в руки, опанувала і тут дзвінок», — розповідає мама Дмитра Козацького Ірина Юрченко.
Від неочікуваності, зізнається Ірина, голос Дмитра з перших двох слів не впізнала і поки не доторкнулась до сина – усе було наче уві сні.
«Я дивлюся, піднімаю слухавку і якийсь чоловічий голос каже: «доброго вечора, я знаю, що у вас скоро день народження». Я кажу так, а з ким я розмовляю? І тут я чую, що це Діма, це мій син. Я цього не очікувала, я Діма, Діма, де ти синок, як ти. Він каже я в Україні. Я не вірила до тих пір, поки я його не обійняла», — згадує мама Дмитра Козацького Ірина Юрченко.
Зараз на Дмитра чекає обстеження, лікування та реабілітація, згодом йому, як і іншим захисникам можливо знадобиться і психологічна допомога. Про те, що довелося пережити у російському полоні багато розповісти не встигли та Ірина каже, сину знову доводилося звикатися із активним спілкуванням в житті.
А пережити свою внутрішню війну поки син був на «Азовсталі» й у полоні, розповідає Ірина, їй допомагала фотографія усміхненого Дмитра.
Щоб побачити цю посмішку наживо пані Ірина доклала чимало зусиль, разом із іншими родинами, які чекали і продовжують чекати на повернення своїх Героїв влаштовували мітинги, завдяки розголосу фото Дмитра із «Азовсталі» стали відомими на увесь світ, разом із дочкою вони створили і футболки із знаменитими світлинами. Й на цьому обіцяє не спинятися, поки усі українські Герої не повернуться додому.
Бо ж усі уже стали своїми, рідними.
А поки ж Діма, розповідає мама, по приїзду додому планує перш за усе побачитися із усіма рідними, зібратися за великим сімейним столом, як «у старі, добрі часи». Дочекатися повернення хлопця не може дочекатися і його хрещена мама, тож уже не відходить від печі, аби тільки порадувати Діму улюбленим смаколиком.