Вони змінили спортивну арену на бойову: у Житомирі відкрили виставку «Янголи спорту»
Загнув у боях під Харковом, Донеччиною, Луганськом. Так починається розповідь про кожного полеглого Героя і таких історій тут понад сотня, усіх цих хлопців і дівчат об’єднує не лише війна, їх об’єднує великий спорт.
«Тут представлено 99 робіт, але після того як проект був запущений ми дізналися, що ще 5 спортсменів загинуло. Мені б дуже хотілось, щоб ця цифра зупинилася. На превеликий жаль, отаку ціну ми платимо сьогодні за наше майбутнє і за існування нашої держави», — каже організаторка виставки Людмила Зубко.
Кожен із цих хлопців, спортивну арену, без вагань, замінив на бойову. Серед них і наш земляк, майстер спорту України із гирьового спорту Віталій Морозов. Чоловік родом із Андрушівки Житомирської області, він із 2010 року служив у лавах Збройних Сил, воював у зоні ООС, а коли почалося повномасштабне вторгнення став на захист столиці. 7 березня позицію Віталія обстріляли із мінометів, він отримав поранення, попри зусилля побратимів урятувати його – у всіх трьох ворог поцілив удруге. Подивитися, уже на чорно-білі фото своїх знайомих приїхав спортивний коментатор Дмитро Лазукін, каже стояти тут – боляче, бо ж більшість хлопців знав особисто.
«Більшість людей, які виступали і загинули кікбоксери, джитцери, борці, боксери, більшості з них я коментував поєдинки, коли вони виступали на тих чи інших змаганнях. Я бачив як вони боксують, борються, як проявляють себе як особистості», — говорить спортивний коментатор Дмитро Лазуркін.
Кількома деталями про Героїв, які знають лише рідні коментатор поділився і з нами.
Тут же згадує історію про Олега Прудкого, боксера, який входив до складу команди «Українські отамани» й виступав у всесвітній серії боксу. Каже цей хлопець на рингу і в житті – дві різні людини й водночас справедливі.
Тут є й історії про дівчат спортсменок, які загинули від ворожих ударів, поки мирно спали у своїх домівках. Катерина Дяченко – гімнастка і їй назавжди 11, разом із нею від рук рашистів загинула уся її родина: батько, мати та брат. Людмила Чернецька професійно займалася бодібілдингом, згодом вийшла заміж, завагітніла, однак їм із чоловіком так і не судилося потримати маля на руках, усі вони загинули 23 квітня під час ракетного обстрілу Одеси. Прочитати історії янголів спорту прийшли студенти місцевого коледжу, хлопці кажуть, Герої, яких тепер можна побачити лише на фото, для них – приклад.
Тут же посеред приміщення є, так звана, книга пам’яті, у яку кожен із відвідувачів може написати кілька теплих слів батькам полеглих Героїв, це звісно не втішить рідних, утім ми маємо показати їм, що кожна втрата, це втрата не лише для них, а й для кожного українця.
До 12 листопада історії про Героїв будуть у Житомирі за адресою майдан Перемоги, 7. Згодом вони мандруватимуть містами України та Європи. Історії також можна почитати на сайті-реквіємі Спортивного комітету України «Янголи спорту», який доступний українською та англійською мовами.