Ті, хто мають велике серце: у Житомирі нагородили соцпрацівників (ВІДЕО)
«Пів на другу ночі, ми вивезли чергову партію з Ірпеня, завезли до училища до Людмили Корінною і я приходжу, і тоді я зрозумів, що таке дитячий горщик. От звичайний, дитячий горщик, а їх дуже небагато привезли. А за це не подумали, подумали за куртки, а привезли цих діток, а ці діточки можуть піти тільки на горщик, а де їх вночі взяти? Повірте, всіх обдзвонили і через годину горщики були. Я, як зараз пам’ятаю, така жовта куртка, Лізонька стоїть, я до неї підходжу, а вона шугається. Я кажу, Лізонька шо з тобою, цукерки даю, а мама каже: «Ми три дні стояли під автоматами», — каже директор департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської ОВА Юрій Прокопець.
І таких історій соціальні працівники можуть згадати сотні. Лише у Житомирі прихисток знайшли майже 11 тисяч біженців. Із ними щоденно спілкуються і допомагають ті, хто мають велике серце – соцпрацівники і вихідними люди, які на зв’язку із нужденними щодня, святкують професійне свято.
Перші місяці повномасштабного вторгнення соціальні працівники працювали і вдень, і вночі без вихідних, бо ж люди масово виїжджали із зони бойових дій, для них потрібно було подбати про елементарні речі.
Марія у соціальній сфері працює понад 10 років, тож із внутрішньо-переміщеними особами стикнулась не вперше, втім зізнається, зараз складніше. Більше людей побачили жахи війни й кожен реагує на стрес по-різному, а знайти підхід і потрібні слова потрібно до усіх.
А тих, із ким доля звела у 14-му добре пам’ятає і досі.
Тим часом у Житомир переїжджали цілі підприємства й різні приватні та комунальні заклади. Один з таких – «Лелека». Наталія директорка цього закладу, каже із частиною своїх працівників вони приїхали з Луганщини в серпні, у рідному місті займалися комплексною реабілітацією людей, які мають інвалідність, нині допомагають нашим містянам.
Жінка зізнається бути на такій відстані із рідним містом важко, втім робота соціального працівника не дає часу розслабитися.
Тим часом соцпрацівники продовжували піклуватися і про містян з малозабезпечених сімей, про осіб з інвалідністю й тих, хто потрапив у скруту. Директорка департаменту каже, є й випадки, коли родини виїжджали із міста закордон, лишаючи тут стареньких батьків, усе знову ж таки, лягає на плечі соцпрацівників.
Опікуються соціальні працівники і родинами загиблих Героїв. Вікторія Краснопір зазначає, попри війну й страхи із департаменту звільнилося лише кілька людей, на роботу взяли нових і нині штат укомплектований. Загалом у Житомирі у соціальній сфері працює 113 людей. Працівники зізнаються, ні на що ніколи не проміняють свою роботу.