Як слово і пісня лікує душі: житомиряни із «Культурним десантом» приїхали в деокупований Куп’янськ

Обабіч дороги – суцільні руйнації. Така ж картина і у самому Куп’янську. Після того як росіян звідси вибили Збройні Сили України місто ледь не щодня опиняється у зведеннях Генштабу. Вибухами окупанти зустріли і нас. 

«Постійні обстріли, якщо ви бачили центр, це наявний приклад того, як місто знищується після відходу. Чуєте ще і вибухи, і все інше. Це постійна історія, яка знаходиться в Куп’янську. Куп’янськ – це зона бойових дій» — сказав начальник міської Куп’янської адміністрації Андрій Беседін.

До початку повномасштабної війни Куп’янська громада налічувала близько 57-ми тисяч жителів, нині лишилося 16-17 тисяч, багато виїхало закордон, дехто утік на росію, а от тих, хто відмовлявся співпрацювати із росіянами, ті – катували. 

Неподалік від центру міста – відділок поліції, був, до війни. Під час окупації росіяни зробили там катівню, навпроти розмістили своє ФСБ.  

У двомісні камери «запихували» по 20-30 людей, у камерах більших за розміром перебувало відразу 200 місцевих. Полонені були змушені спати стоячи, у нелюдських умовах, а коли ж росіяни зрозуміли, що їм лишилося недовго, сліди своїх злочинів вони намагалися максимально знищити й під час відходу катівню намагалися спалити із людьми всередині. 

У катівні кидали і жінок, розповідає волонтер. 

Скільки людей тут замордували порахувати точно не можуть і досі, локальні поховання правоохоронці знаходять, і по сьогодні. 

Й хоча тут фактично не лишилося уцілілих будівель та лишилися уцілілі серця містян, які 7 місяців жили в окупації і вірили Куп’янськ от-от знову буде Україною. Наші Збройні Сили увійшли у місто наприкінці вересня й попри постійні обстріли підтримувати людей сюди почав приїжджати «Культурний десант» із відомими українськими співаками. Слово і пісня – лікує, у цьому переконаний Коля Сєрьга, який із своїми колегами і заснував рух. 

«Допомогти їм пережити ці складні часи, адаптацію, абілітацію, бо реабілітацією це дуже складно назвати, бо не буде так як було до цього» — розповів очільник «Культурного десанту» Коля Сєрьга.

Тож півтора місяці тому «Культурний десант» заснував рух під назвою «Разом». І тепер міста, які росіяни не захопили, підтримують міста, які пережили окупацію. Так, вінничани вже відвідали звільнену Балаклію, хмельничани – Ізюм, жителі Острогу побували у Старому Салтові, рівняни у Вовчанську. Наступним став Житомир. Містяни понад місяць зносили усе необхідне для людей: теплі речі, ковдри, їжу, велосипеди, бо ж це єдиний транспорт для куп’янчан, гітари та українські книги. Та найголовніше людям укотре нагадали, що попри відстань – ми єдині. 

Нині у місто по трохи повертається життя, комунальники попри обстріли відновили електро-, газо- та водопостачання, з’явився зв’язок та інтернет, готуються і до подачі тепла в домівки, втім потреб у громаді лишається багато. 

Невдовзі у Житомирі оголосять новий збір задля допомоги Куп’янську. 

Артисти-волонтери кажуть, ця поїздка у деокуповані міста та села не перша й не остання, уже після кількох концертів, кажуть музиканти, серед людей помітно змінився настрій. 

На пам’ять про першу поїздку у місто-побратим, у Куп’янську лишиться і мурал від подружжя житомирських художників.

Ця спільна поїздка стала першою, але не останньою, вже зовсім скоро українці знову повернуться у міста-побратими, аби подарувати свято і дітям. Лише у Куп’янській громаді нині живе близько 6-ти сотень дітей, які пережили окупацію, дехто народжувався під обстрілами. І пам’ятаймо, доки ми разом будемо піклуватися один про одного, доти і буде Україна. Тобто, завжди