Б’юті феї, генератор, старлінк та свято для місцевих: як волонтери допомагають Куп’янську (ВІДЕО)

Лінія фронту за кілька кілометрів від Куп’янської громади. І без того уже зруйноване місто росіяни намагаються знищити ще більше. Прильоти тут іноді кілька разів на день, вибухи ж чутно постійно. Та навіть у таких умовах люди часто відмовляються покидати власний дім і продовжують тут жити попри щоденні обстріли. Усе це не зупиняє і волонтерів, які щомісяця навідуються до свого міста-друга.

«Ну я мати двох дітей і мені не може бути не страшно, якщо чесно. А взагалі ці вибухи, схожі на вибухи, які завжди у нас лунають на полігоні. Я собі думаю, що це полігон, мені так спокійніше», — каже волонтерка БФ «Синьо-жовті серця» Вікторія Боровська.

Та коли сюди приїжджає команда об’єднання «Разом», атмосфера вмить змінюється.

Цього разу волонтери відвідали Ківшарівку та Куп’янськ-Вузловий. По усій громаді нині облаштовують укриття, які Житомирська обласна військова адміністрація забезпечила продуктами харчування. Тим часом благодійні фонди об’єднали зусилля й цього разу привезли генератор та старлінк, аби діти змогли без перешкод вчитися онлайн.

«Минулого разу ми були в цьому населеному пункті із Культурним Десантом і побачили таку нагальну потребу в старлінку для дітей. Тому що діти тут зовсім не навчалися і ми цю потребу сьогодні закрили. Ми привезли старлінк, щоб дітки з Ківшарівки могли знаходитися на навчанні і могли відволіктися від цієї страшної війни», — сказав волонтер БФ «Єдина Перемога» Богдан Кидисюк.

Та основною метою залишається культурна деокупація людей. Цим займаються музиканти з різних куточків України, яких об’єднав рух «Разом». Олександр приїхав з Хмельницького. Хлопець розповідає, перші місяці війни було складно знайти себе.

Тепер Олександр разом із іншими музикантами бореться на культурному фронті. Окрім Куп’янська вони їздять й в інші деокуповані міста: Балаклію, Ізюм, Старий Салтів та Вовчанськ.

А ще тут почали творити «б’юті феї». Волонтерки з Києва, вони ж перукарки та майстрині-бровістки, теж долучилися до руху й тепер додають краси в деокупованих містах. І поки дівчата «чарують» діти на вулиці розмальовують футболки, які згодом для них перетворяться у навчальну літературу.

А ще напередодні поїздки актор дав клич дітям з Бердичева, колегам з театру-студії та видавництву, аби зібрати книжки для маленьких куп’янчан та місцевим бібліотекам. Тож у місто вдалося привезти понад півтисячі книг. Тим часом показати умови, у яких живуть люди та висвітлити роботу волонтерів у місто приїхав і французький журналіст П’єр. Нашого ворога він називає фашистом.

«Це країна, яка захищає демократію від фашистів», — зазначає французький журналіст П’єр.

П’єр волонтерством займається вже не перший рік й поєднує це із своєю роботою, тож коли почув, що на Україну напала росія, не зміг лишатися осторонь. Мета його візиту не лише допомогти українцям, а й здійснити розголос, аби у світі не забували про війну і продовжували боротися разом із нами. Пригадує, що за час перебування тут під час війни його вразило найбільше.

«Скоро буде рік і все менше, і менше говорять про це. Це погано. Я на все життя запам’ятаю ці дороги через Бахмут до Лисичанська. Потрапили під обстріл, на полі була пожежа і скрізь дим. Ми хотіли в Лисичанськ, солдат сказав ні, йдіть додому, ні. І ми назад до Бахмуту поїхали, поспали і на ранок Іван сказав, я їду до Лисичанська, але ти можеш почекати мене, а через 5-6 годин повернусь назад. Я сказав ні, я хочу з тобою і він сказав, я без вибору, тому що там чекають люди, у тебе є вибір, в мене ні, бо там чекають люди. Я сказав, я з тобою. «І там люди чекають», і коли я боюсь їхати у Бахмут, Сіверськ, я думаю про те, що сказав Іван «там люди чекають». Ну, нам треба туди», — розповідає французький журналіст П’єр.

Чекають допомоги та закінчення війни усі українці, й попри важкі умови для життя люди певні – все буде добре.