Архітектори про нові ДБН та безбар'єрне місто: у Житомирі обговорили зміни в підходах до проєктування будівель і облаштування публічного простору

Безбар’єрність у міському просторі та нові вимоги до будівництва відповідно до державних будівельних норм (ДБН) — головна тема зустрічі з житомирськими архітекторами. Про це повідомляє пресслужба ЖМР.

«Безбар’єрність — це наш соціальний обов’язок. Місто має бути дружнім до кожного», — говорить Ольга Бронштейн, головна архітекторка Житомира. Вона пояснює, що нові державні будівельні норми, які набудуть чинності у вересні, дещо змінюють підхід до проєктування будівель і облаштування публічного простору. Зауважує, йдеться не лише про обов’язкові пандуси, тактильну плитку чи таблички шрифтом Брайля, а про нову філософію міського планування — інклюзивного і зручного для всіх.

Для проведення моніторингу та оцінки ступеня безбар'єрності має бути обов'язково залучений відповідний фахівець. Таким фахівцем може бути архітектор або інженер-проектувальник, який здобув відповідну компетентність із безбар'єрності. Такі фахівці вже є, але їхня кількість поки що замала. До них має намір долучитися і архітектор Віталій Радченко - член Національної спілки архітекторів України, голова регіонального осередку архітектурної палати НСАУ

Свого часу його компанія проєктувала будівлю обласного центру зайнятості.

«Будівля центру зайнятості проєктувалася у 2009 році. Тоді були інші вимоги. Норми щодо пандусів були значно простішими — нахил один до десяти. Лише згодом з’явилися нові вимоги ДБН щодо інклюзивності», — пригадує архітектор.

Зараз він працює над проєктом капітального ремонту приміщення в Житомирському драмтеатрі. У питанні встановлення тактильної плитки він особисто консультувався з представницею спілки людей з інвалідністю, яка має порушення зору. Такий зворотний зв’язок, каже, дуже важливий - щоб поєднати сучасний дизайн із реальними потребами людей.

На думку архітектора, зміни в законодавстві щодо інклюзивності й доступності поступово покращують державні будівельні норми. Як приклад наводить освітні заклади: раніше обов’язковим було облаштування тактильної плитки у всіх школах і садочках. Тепер — лише у приміщеннях площею понад 150 квадратних метрів. Це, на його переконання, дозволяє уникнути формального підходу та робити доступність більш продуманою й справді доцільною.

З житловим фондом старої забудови — ситуація складна. Встановлення пандусів — це фінансове навантаження на мешканців. Водночас у нових проєктах усі норми безбар’єрності вже враховуються із самого початку.

Окрему увагу під час зустрічі приділили темі безбар’єрного маршруту в Житомирі. Його впровадження — це не лише про норми, а й про відповідь на реальну соціальну потребу. У реаліях війни кількість людей із порушеннями мобільності зростає, і все більше мешканців потребують простору без перешкод.

«Будемо працювати. Маємо робити все для того, щоб кожен почувався комфортно. Особливо ті, хто повертається з війни», — зазначають архітектори.