Як виглядають громади області поблизу кордону з Білоруссю

Народицька громада від рук окупантів постраждала найбільше. Саме тут були 5 окупованих сіл. А інші майже щоденно зазнавали ворожих обстрілів. Тепер ці території впізнати важко. Колись квітучі мальовничі вулички українських сіл зараз пронизані болем. І в цьому провина лише одного сусіднього народу. Вони воюють не лише з мирним населенням, а й намагаються знищувати усе, що уособлює українську споконвічну культуру. У селі В’язівка росіяни знищили головну святиню – Церкву Різдва Пресвятої Богородиці, побудовану в 1862 році, яка є пам’яткою архітектури національного значення. Руйнування спричинила вибухова хвиля від касетної бомби. Люди самотужки розбирали завали та прибирали територію. 

А ось довкола церкви села майже немає. Дві хатини повністю стерто з лиця землі. В інших більше жити неможливо. Частково знищені покрівлі та стіни, відсутні вікна та двері. На щастя, ніхто не постраждав, за словами місцевих, люди ховались у погребах.

ЗАЛІССЯ

Остання точка на карті, яка знаходилась під контролем України. За нею окуповані території та кордон з Білоруссю. Міст, який з’єднував селище з районом – зруйновано, доводиться проїжджати через річку.

Тут знаходиться Радчанське лісництво, яке з перших днів було під обстрілами, але тримало оборону. Лісівники залишались тут і вдень, і вночі та без відпочинку проводили чергування, спостерігаючи за ситуацією в лісництві з камер спостереження. Проводили евакуацію населення та надавали місцевим допомогу.

ГРЕЗЛЯ

Село повністю було окуповане рашистами. Скрізь сліди від танкових гусениць, зруйновані будинки та знесені паркани. Розкидані залишки боєприпасів та мін, які рятувальникам та лісівникам вдалось знешкодити.

Тікаючи до кордону окупанти підірвали міст.  

За мостом – дорога смерті. Сліди бойових дій на кожному сантиметрі. Зламані дерева, розірвані лінії електропередач і … мертва тиша.

РАДЧАНСЬКЕ ПЕРЕХРЕСТЯ

Найстрашніше перехрестя. Тут жили орки. Розкидана форма, залишена їжа, зіпсовані консерви та сухпайки, а також «нацистський» борщ. Жахливий безлад, наче тут були не люди, а звірі. А найстрашніше – повністю згоріла техніка. І наша, і ворожа. Машина поліцейської охорони та лісівників. Наших. Розстріляні в перший день вторгнення. Вони найпершими кинулись захищати Батьківщину і мужньо віддали за неї своє життя. Це ворожа БМП. Була колись. Вона знищена одним пострілом NLAW за наводкою лісівника. Доля екіпажу – невідома. Більше він не зможе руйнувати наші міста та вбивати наших людей.

РАДЧА

Села Радча, Нова Радча, Стара Радча. З перших днів опинились у окупації і чимало постраждали. Відлуння тих страшних днів місцеві не забудуть ніколи, адже такого жахіття вони не бачили за все своє життя. Із близько 400-т людей, тут залишилось приблизно 50. Решта виїхали.

«Руській мір» залишив після себе багато роботи. Розміновувати ці території доведеться не один місяць. Відновлювати будівлі – ще довше. Однак це нічого в порівнянні з покаліченими та втраченими життями українців. Ніколи не забудемо та не пробачимо. А Україну обов’язково відбудуємо. Слава Україні. Перемога не за горами