Космос, що болить: у музеї Корольова відбувся перформанс про рани війни

У стінах Національного музею космонавтики імені Сергія Корольова відбувся мистецький проєкт, що перетворив простір науки на сцену глибоких людських емоцій. Цей перформанс, народжений на перетині музики, живопису, театру та реальних історій, став спробою осмислити біль війни, почути голоси тих, хто її переживає, і відкрити діалог про важливе, без страху, бар’єрів і мовчання. Про це повідомляє пресслужба Житомирської ОВА. 

«Художниця Наталія Носок, чий чоловік нині боронить Україну на фронті, створювала просто під час події емоційно насичене полотно під назвою «Рана Всесвіту». Її робота стала не лише актом особистої терапії, а й символом колективного болю, який переживає українське суспільство. 

Актор Дмитро Савченко озвучив історію матері військового, кожне слово якої вражало серце слухачів щирістю, болем і гідністю. Цей голос — один з багатьох, який зазвичай лишається у тіні. Та цього разу він став центром уваги», – йдеться у повідомленні. 

Музичний супровід події теж був особливим. Дев’ятирічна піаністка Ліна Дяченко виконала «Мелодію» Мирослава Скорика — твір, що давно став музичним символом незламності українського духу. Її виконання викликало щемливу тишу та сльози в очах багатьох присутніх. 

Важливою частиною перформансу стала поява легендарного рекордсмена Дмитра Косатого. Його історія — приклад сили волі, віри в життя та переконання, що культура і спорт — це не розвага, а спосіб ментального зцілення, засіб повернення до себе. 

Особливо відзначено також внесок американських партнерів, з якими концепція проєкту обговорювалась ще на етапі задуму. Цей діалог збагатив проєкт, надавши йому глибини та універсального звучання. 

Війна залишає слід не лише в історії та на тілі, а й у Всесвіті кожної душі. Подібні проєкти нагадують: бути поруч — означає не лише фізичну присутність, а й готовність слухати, розуміти та підтримувати. 

Безбар’єрність — це не лише архітектура. Це простір довіри, в якому кожен має право бути почутим.