Блогери та інформація

Юлія у минулому була журналістом, працювала у кількох виданнях, проте нині пише тексти не для сюжетів. Вона розкручує сторінку тварин-знайд. У такий спосіб допомагає знайти притулок котам і собакам, якими опікується. Правильні тексти, які уміють зачепити, – це незамінний журналістський досвід, який допомагає зараз. 

«Тексти, хороші тексти, це ж журналістики, звісно, в смм свої правила, там і фоточки мають бути відповідні, але тексти мають бути цікавими, смішними, якщо про мою сферу говорити, і в цьому дуже допомогла журналістика» — розповіла журналістка Юлія Петрова.

Як людина, яка створювала інформаційні простір, Юлія критично мислить і кожну інформацію не сприймає, як істину. 
Юлія блогерство журналістикою не вважає, занадто багато емоцій, каже вона. Водночас, це можливість почути людину. 
Микола до журналістики причетності не має. Чоловік каже, блогером став, аби висловити свою позицію, та оприлюднити інформацію, доступну лише йому.  
Від журналістики, як від політики, Микола вимагає чесності, довіряє лише фактам, а не емоційним текстам. Прочитати можна все, але вірити не варто – каже блогер.
І Юлія, і Микола впевнені, що блогерство має свої плюси і мінуси, воно надає свободу висловлювання, головне – баланс, аби з блогера не стати маніпулятором. Проте сьогодні дописувачі у соцмережах стають потужною силою впливу на відповідні органи влади. Та фільмують ситуації, які згодом допомагають у розслідуванні правопорушень